Роль Саудівської Аравії як хранительки двох найсвятіших мечетей ісламу надає її публічним позиціям релігійного значення, але мусульманські громади й богослови не підпорядковуються єдиному центру. Нормалізація могла б вплинути на публічні дискусії в регіоні, однак не дала б Ер-Ріяду контролю над тлумаченням ісламу й автоматично не врегулювала б суперечки навколо Єрусалима.
Межі релігійного впливу Саудівської Аравії
Титул короля Саудівської Аравії — Хранитель двох святинь — стосується Заповідної мечеті в Мецці та мечеті Пророка в Медині. Урядові й духовні інституції Саудівської Аравії можуть впливати на дискусії в королівстві та привертати увагу за кордоном до офіційних позицій. Однак вони не представляють усі мусульманські громади й не визначають єдину релігійну реакцію на дипломатичні відносини з Ізраїлем.
Тому твердження, що одне рішення Саудівської Аравії усуне перешкоду для сотень мільйонів мусульман, перебільшує повноваження королівства. Обґрунтоване формулювання вужче: зміна політики Саудівської Аравії могла б мати вплив через статус королівства, але реакції залишалися б різними. Немає доказів, що в межах нормалізації Саудівська Аравія отримала або офіційно домагалася нової ролі у святинях Єрусалима.
Задокументована опіка Йорданії
Роль Йорданії має конкретне документальне підґрунтя. У статті 9 ізраїльсько-йорданського мирного договору 1994 року зазначено, що Ізраїль поважає особливу роль Йорданії в мусульманських святинях Єрусалима й надаватиме цій ролі найвищий пріоритет під час переговорів про остаточний статус, як зафіксовано в тексті договору. У 2013 році король Абдалла II та Махмуд Аббас підписали угоду, що підтвердила опіку короля над ісламськими й християнськими святинями Єрусалима та надала повноваження вживати юридичних заходів для їхнього захисту; Королівський хашимітський двір опублікував повідомлення про угоду. В описі Королівського хашимітського двору узагальнено обидві домовленості.
Опіка відрізняється від повсякденного релігійного управління, а також від питань безпеки чи суверенітету. Йорданські представники вакфу керують релігійними справами в ісламському святому комплексі, тоді як ізраїльська влада контролює доступ і безпеку на місці. Це розмежування допомагає не створювати враження, ніби одна установа здійснює всі форми контролю.
Чому це питання важливе для нормалізації
Святині Єрусалима мають релігійне й національне значення, тому будь-які регіональні дипломатичні зміни можуть викликати дискусії про доступ, управління та політичний вплив. Роль Йорданії, закріплена договором, уже встановлена, а угода 2013 року підтвердила її. Твердження, що Саудівська Аравія має намір замінити або розділити цю роль, потребує прямих доказів; його не слід виводити з того, що Саудівська Аравія опікується святинями в Мецці й Медині.
Офіційні відносини між Ізраїлем і Саудівською Аравією могли б відкрити нові канали для релігійного діалогу, політики паломництва та регіональних консультацій, але це можливі теми дипломатії, а не оголошені результати. Основні факти — межі релігійної влади Саудівської Аравії та задокументована домовленість із Йорданією. Ширший контекст розглянуто в огляді.