Саудівська Аравія та Ізраїль поділяють занепокоєння щодо військових спроможностей Ірану й атак підтримуваних ним угруповань, але спільні занепокоєння не доводять існування формального двостороннього оборонного союзу. Жоден публічний договір між Ізраїлем і Саудівською Аравією не передбачає інтегрованої системи протиповітряної оборони. Для будь-якої майбутньої координації потрібно було б визначити учасників, структуру командування та правила обміну радарними даними й попередженнями.
Іран і регіональна координація
Іран постачав зброю та підтримував збройні угруповання в регіоні, зокрема єменський рух хуситів. Ізраїль і Саудівська Аравія мали підстави стежити за іранськими ракетами й безпілотниками, а США співпрацювали з регіональними партнерами у сфері протиповітряної та протиракетної оборони. Однак оборона від прямої атаки Ірану на Ізраїль у квітні 2024 року була багатонаціональною операцією за участю США та інших партнерів; сама по собі вона не є доказом постійного союзу Саудівської Аравії та Ізраїлю. У звіті CRS описано чинну співпрацю США та Саудівської Аравії у сфері безпеки й запропоновані угоди, які обговорюються.
Як атаки в Червоному морі змінили ситуацію
10 січня 2024 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 2722, засудивши щонайменше два десятки атак хуситів на торговельні та комерційні судна, скоєних із 19 листопада 2023 року, коли хусити захопили судно Galaxy Leader і його екіпаж. Резолюція вимагала припинити атаки та підтвердила важливість прав і свобод судноплавства. У пізнішій доповіді Групи експертів ООН було встановлено, що хусити невибірково атакували судна в Червоному морі та Аденській затоці, попри їхні заяви, що вони націлюються на судна, пов’язані з Ізраїлем.
Ця кампанія загрожувала екіпажам торговельних суден і порушила роботу маршруту, що з’єднує Індійський океан із Суецьким каналом і Середземним морем. У стислому викладі резолюції 2722 зафіксовано висновки та вимогу Ради; у доповіді Групи експертів ООН задокументовано ширшу картину.
Яке місце може посісти співпраця
Захист судноплавства та попередження про ракетні пуски є практичними інтересами держав навколо Червоного моря. Регіональні домовленості могли б передбачати обмін інформацією, супровід суден або скоординовану протиповітряну оборону, але про існування й обсяг кожної домовленості слід говорити лише на підставі доказів із зазначеним джерелом. Резолюція ООН від січня 2024 року закликає держави підтримувати безпеку на морі та розбудову спроможностей, але не створює механізму між Саудівською Аравією та Ізраїлем.
Офіційна нормалізація могла б полегшити відкриті контакти й тісніше пов’язати політику Ізраїлю та країн Перської затоки у сфері безпеки. Вона не створила б автоматично об’єднаних сил і не гарантувала б участі Ер-Ріяда в кожній операції. Головні ставки — безпечніше судноплавство, захист від іранських атак і атак хуситів, а також точний опис масштабів співпраці відповідно до наявних доказів. Ширший дипломатичний пакет розглянуто в огляді.