«Бріха» («втеча») допомагала пережилим Голокосту перетинати кордони зі Східної Європи до зон союзників після Другої світової війни. Звідти організатори «Алія Бет» влаштовували нелегальні морські подорожі до Палестини, де британська влада перехоплювала багато кораблів. У період із серпня 1946-го до травня 1948 року Британія затримала на Кіпрі близько 52 000 біженців; більшість із них були пережилими Голокосту, згідно з історією кіпрських таборів музею.
«Бріха» вела пережилих на захід
Знищення єврейських домівок і громад, а також повоєнний антисемітизм призвели до того, що багато пережилих не хотіли або не могли повертатися до рідних містечок, докладно описаних у повоєнному огляді музею. У Німеччині, Австрії та Італії, якими управляли союзники, табори для переміщених осіб давали тимчасовий прихисток, поки люди шукали постійного місця проживання. У 1947 році кількість єврейських переміщених осіб сягнула близько 250 000, зазначає історія переміщених осіб музею.
У 1945–1948 роках «Бріха» перевезла понад 100 000 євреїв зі Східної Європи до зон і таборів для переміщених осіб під управлінням союзників, за даними Меморіального музею Голокосту США. Це була мережа організаторів і маршрутів, а не операція одного корабля; багато пережилих потім прямували до портів, щоб вирушити до Палестини.
Британія перехоплювала кораблі «Алія Бет»
Британія зберігала імміграційні обмеження, встановлені Білою книгою 1939 року. Єврейське підпілля організувало «Алія Бет», яку також називали «Гаапала», щоб морем привозити біженців без британських сертифікатів. За даними Меморіального музею Голокосту США, у 1945–1948 роках британська влада перехопила в морі понад 50 000 біженців і відправила їх на Кіпр.
Найвідомішим випадком став корабель «Ексодус 1947», на борту якого було близько 4 500 пережилих Голокосту, згідно з Енциклопедією Голокосту. У липні 1947 року британські сили перехопили корабель і повернули пасажирів до Європи, а не відправили на Кіпр. Цей випадок привернув міжнародну увагу до становища пережилих. Міграційний маршрут і доля затриманих на Кіпрі — пов’язані етапи однієї повоєнної історії, задокументованої в історії кіпрських таборів музею.
Життя за колючим дротом на Кіпрі
Британія облаштувала літні табори в Краолосі, де біженці жили в наметах, і зимові табори в Декелії — з металевими бараками й наметами. Умови були суворими: тіснота, спека й холод, обмежений доступ до води, погана санітарія та брак меблів. Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет постачав їжу й медичну допомогу. Молодіжні групи організовували заняття та заходи; табір 64 став молодіжним селищем для багатьох дітей і підлітків.
Під час інтернування народилося близько 2 000 немовлят, а 400 затриманих померли на острові. Після створення Ізраїлю в травні 1948 року затримані почали виїжджати до нової держави. Останній кіпрський табір закрився в лютому 1949 року. Читайте огляд внеску пережилих у життя Ізраїлю та розповідь про новобранців з-за кордону у війні 1948 року.