У квітні 1949 року пережилі Голокосту заснували в Західній Галілеї кібуц Лохамей-га-Гетаот. Серед засновників були пережилі повстання у Варшавському гетто, партизани, в’язні концентраційних таборів, люди, які переховувалися, та євреї, що втекли до Радянського Союзу. Поруч із кібуцом вони заклали підвалини «Дому бійців гетто» — музею, що документує Голокост європейського єврейства.
Громада, створена пережилими
Засновники обрали спільне життя як спосіб збудувати постійний дім в Ізраїлі та вшанувати пам’ять убитих членів родин, згідно з історією музею. «Дім бійців гетто» зазначає, що церемонія заснування кібуцу відбулася в шосту річницю повстання у Варшавському гетто. У серпні 1949 року там народилася перша дитина; до вересня громада налічувала 159 членів і 21 дитину, як свідчить історія засновників.
Засновники не лише створили домівку, а й задокументували власний досвід, як описано в історії заснування музею. У 1984 році засновники кібуцу опублікували чотири томи свідчень на основі інтерв’ю з 96 членами громади. У розповідях ідеться про їхнє довоєнне дитинство, виживання під час війни, імміграцію до Ізраїлю та створення кібуцу.
Пам’ять і повсякденне життя поруч
Лохамей-га-Гетаот поєднав колективне сільське господарство й сімейне життя з інституцією, присвяченою історичному документуванню. Музей став першою установою такого типу, присвяченою документуванню Голокосту європейського єврейства. Це поєднання виросло з біографій засновників: багато хто воював проти нацистів або пережив переслідування, і вони прагнули створити постійну громаду, яка збереже ці історії.
Яд-Мордехай — ще один кібуц із закладом увічнення пам’яті про Голокост, однак його історія інша: група засновників прибула у 1936 році й створила кібуц у 1943-му, до Голокосту. Його музей «Від Голокосту до відродження» пов’язує єврейський опір із подальшою битвою за кібуц у 1948 році. Розрізнення давніших громад і тих, що засновані пережилими, допомагає не плутати меморіальні проєкти із заснуванням громад.
Читайте ширший огляд ролі пережилих в Ізраїлі та про те, як свідчення стали частиною суспільної пам’яті.