Військова ціль у межах населеного пункту й надалі підпадає під правила розрізнення, пропорційності та запобіжних заходів. Її розташування серед цивільних не робить цивільних законними цілями й не знімає обов’язків з нападника. Незаконне використання ХАМАСом присутності цивільних для прикриття військових дій порушує МГП, але поведінка сторони, що обороняється, не збільшує військової переваги нападника й не скасовує захисту цивільних.
Живі щити не скасовують обов’язків нападника
Стаття 51(7) Додаткового протоколу I забороняє використовувати цивільних для прикриття військових цілей, а стаття 51(8) прямо зазначає, що такі порушення не звільняють жодну сторону від її зобов’язань щодо цивільних. МКЧХ також визнає цю заборону у своєму правилі звичаєвого МГП про живі щити. Нападник однаково має оцінити очікувану шкоду цивільним, перевірити ціль і вжити здійсненних заходів для її мінімізації.
Якщо тунель або інша військова ціль розташована під густонаселеною місцевістю, правові питання залишаються конкретними: яку військову ціль атакують, якої супутньої шкоди очікують, яку перевагу передбачають і які здійсненні засоби чи вибір часу можуть зменшити небезпеку для цивільних? Саме розташування під землею не дає відповіді на жодне з цих питань.
Лікарні мають додатковий захист
Медичні підрозділи слід поважати й захищати. Відповідно до статті 13 Додаткового протоколу I, цивільні медичні підрозділи втрачають цей захист лише тоді, коли їх використовують поза гуманітарними функціями для вчинення дій, шкідливих для противника; за належних обставин захист припиняється лише після того, як попередження з розумним строком залишилося без наслідків. Стаття 19 Четвертої Женевської конвенції так само визначає дії, шкідливі для противника, і вимогу попередження, яке залишилося без наслідків. Лікарня не втрачає захист лише через те, що там лікують поранених комбатантів.
Для шкіл не діє спеціальне лікарняне правило, яке вимагає попередження перед припиненням захисту. Згідно зі статтею 52 Додаткового протоколу I, школи залишаються цивільними об’єктами, якщо за своїм характером, місцем розташування, призначенням або використанням вони не роблять ефективного внеску у воєнні дії, а їх знищення, захоплення чи нейтралізація за обставин не дають певної військової переваги. Навіть тоді захист цивільних і правило пропорційності залишаються чинними.
Попередження — це запобіжний захід, а не дозвіл
Стаття 57 вимагає завчасно ефективно попереджати про напади, які можуть зачепити цивільних, якщо обставини це дозволяють. Ефективність попередження оцінюють з огляду на конкретні обставини, зокрема чи можуть люди його отримати й діяти відповідно до нього. Попередження не перетворює цивільних, які залишилися, на законні цілі й не скасовує перевірки на пропорційність. Нападник однаково має скасувати або призупинити напад, якщо від нього може очікуватися надмірна шкода.