Іммігранти з колишнього Радянського Союзу долучилися до ізраїльської політики як виборці, кандидати й організатори партій. Їх турбували працевлаштування, житло, послуги івритом і становище іммігрантів, які мали право на імміграцію за Законом про повернення, але не визнавалися євреями ортодоксальними релігійними органами. Політична участь була різноманітною: російськомовні ізраїльтяни не голосували як єдиний блок.
Партії іммігрантів увійшли до Кнесету
У 1996 році Натан Щаранський заснував партію «Ісраель ба-Алія», щоб представляти іммігрантів із колишнього Радянського Союзу. На виборах 1996 року партія здобула сім місць і приєдналася до правлячої коаліції. Її успіх дав питанням інтеграції іммігрантів прямий голос у коаліційних переговорах, але не надав партії контролю над власними бюджетами.
Згодом Авігдор Ліберман заснував партію «Наш дім — Ізраїль», яка також отримала значну підтримку російськомовних виборців і неодноразово брала участь у коаліційних переговорах. Ці партії відкрили іммігрантам шлях до національної політики, хоча багато інших підтримували усталені партії. Запис Кнесету про вибори 1996 року містить дату виборів; про рух, завдяки якому Щаранський став відомою постаттю, розповідає матеріал Jewish Virtual Library про активізм радянського єврейства.
Коаліції перетворювали голоси на обговорення політики
За пропорційною виборчою системою Ізраїлю партійні списки отримують місця в Кнесеті відповідно до частки голосів, а уряди формуються коаліціями. Партія із сімома депутатами могла домовлятися про міністерські посади й політичні зобов’язання, але не могла одноосібно визначати урядову політику. Пояснення Кнесету щодо виборів описує зв’язок між результатами голосування, кількістю місць і формуванням коаліції.
Представники іммігрантів порушували практичні питання інтеграції та доступу до державних послуг. Релігійний статус і шлюб також стали політичними темами: деякі іммігранти могли мати право на імміграцію за Законом про повернення, але не відповідали ортодоксальним критеріям для шлюбу між євреями. Це розрізнення й досі є центральним у дискусіях про особистий статус і навернення. Дивіться, як Закон про повернення поширюється на членів родин, які не є євреями.
Виборчі уподобання залишалися різними
З часом російськомовні виборці підтримували різні партії та політичні напрями. На їхній вибір впливають як особисті погляди, так і спільні інтереси. Присутність громади зробила питання імміграції та релігійного статусу помітнішими в суспільних дебатах, а коаліційна система Ізраїлю змушувала партії домовлятися з ширшим колом груп.
Російськомовні ізраїльтяни підтримують особисті, родинні й культурні зв’язки з різними країнами колишнього Радянського Союзу. Партії іммігрантів також здобули представництво, увійшли до коаліцій і порушили питання інтеграції в Кнесеті.