На військові дії Ізраїлю поширюються правила МГП, що вимагають розрізнення, пропорційності та здійсненних запобіжних заходів. Правовий критерій для нападу зіставляє очікувану супутню шкоду цивільним із конкретною і безпосередньою військовою перевагою, що передбачається. Право не встановлює особливого ізраїльського дворівневого тесту, який поєднував би це правило з окремими нормами Статуту ООН щодо застосування державою сили.
Вимоги правил щодо нападу
Стаття 57 Додаткового протоколу I визначає запобіжні заходи для тих, хто планує напади або ухвалює рішення про них: перевіряти ціль, обирати здійсненні засоби й методи для зменшення супутньої шкоди та скасовувати або призупиняти напад, якщо очікується, що він завдасть надмірної шкоди. МКЧХ відносить пропорційність і запобіжні заходи до норм звичаєвого права.
Військові юристи консультують командирів щодо застосовного права. Особи, які ухвалюють рішення, мають дотримуватися відповідних норм з урахуванням доступної на той час інформації та здійсненних варіантів дій.
Верховний суд Ізраїлю встановлює правові межі
У справі Громадський комітет проти катувань в Ізраїлі проти уряду Ізраїлю (Верховний суд, 769/02), рішення в якій ухвалено 14 грудня 2006 року, Верховний суд Ізраїлю розглянув правомірність цілеспрямованих убивств. Суд відхилив загальне попереднє рішення про правомірність або неправомірність кожного такого удару й постановив, що кожну операцію слід оцінювати за застосовними нормами. У рішенні розглядалися розрізнення, запобіжні заходи, пропорційність і обставини кожного випадку.
У рішенні 2005 року у справі Адалах проти командувача Центрального командування (Верховний суд, 3799/02) суд відхилив процедуру ЦАХАЛу «раннього попередження», яка залучала арабських мешканців до військових операцій. В огляді національної практики МКЧХ зафіксував заяву суду про те, що армія не може використовувати місцевих мешканців як живі щити. Це рішення підтверджує, що процедури безпеки також мають правові межі.
Окремі правові питання залишаються окремими
Пропорційність окремого нападу — це питання jus in bello. Питання про те, чи може держава застосовувати силу для самооборони за статтею 51 Статуту ООН, є окремим питанням jus ad bellum, яке стосується необхідності й пропорційності на рівні застосування сили. Жоден із цих критеріїв не дозволяє нападати на цивільних або виправдовує недотримання іншого комплексу норм. Про порядок розслідувань див. як ЦАХАЛ розслідує ймовірні порушення.