Рух за радянське єврейство об’єднав зусилля євреїв, які домагалися дозволу виїхати з СРСР, із міжнародною кампанією на підтримку їхнього права на еміграцію. Коли наприкінці 1980-х років радянські обмеження на виїзд послабилися, імміграція до Ізраїлю різко зросла: за даними Центрального бюро статистики Ізраїлю, у 1989–2009 роках із колишнього Радянського Союзу прибуло 996 059 іммігрантів.
Міграція одразу порушила питання житла, роботи й мови. Ізраїль надавав пряму фінансову допомогу та інші послуги з інтеграції, а іммігранти створювали нові політичні й культурні установи. Хронологія руху та дані про імміграцію пояснюють і причини цієї хвилі, і те, як вона змінила Ізраїль.
Відмовники перетворили еміграцію на суспільну справу
Після перемоги Ізраїлю у Шестиденній війні 1967 року дедалі більше радянських євреїв вивчали юдейські тексти, відзначали єврейські свята й подавали заяви на дозвіл емігрувати до Ізраїлю. Тих, кому відмовляли, називали відмовниками. Деяких звільняли з роботи або притягали до суду, хоча наслідки для кожного були різними.
Такі активісти, як Натан Щаранський, здобули міжнародну популярність, а закордонні організації підтримували суспільний тиск. Заснована в Нью-Йорку 1964 року організація «Студентська боротьба за радянське єврейство» проводила демонстрації та лобіювала Конгрес. Поправка Джексона—Веніка 1974 року пов’язала торговельні пільги США зі свободою еміграції. Про ключові етапи кампанії та справу Щаранського розповідають історія руху за радянське єврейство в Jewish Virtual Library і документ Державного департаменту США про Щаранського.
Наприкінці 1980-х відкрилися шляхи для виїзду
Наприкінці 1980-х зміни радянської політики дали змогу виїхати значно більшій кількості євреїв. 1989 року Ізраїль прийняв 12 780 іммігрантів із СРСР, а 1990-го — 184 177. Пік тривав і 1991 року, коли прибули ще 147 282 людини. Це річні показники імміграції зі звіту Дослідницького та інформаційного центру Кнесету «Методи інтеграції іммігрантів в Ізраїлі».
За цим звітом, у 1989–2009 роках із колишнього Радянського Союзу прибуло 996 059 іммігрантів. Це число охоплює імміграцію з цього регіону, а не лише людей, які вважали себе євреями. Закон Ізраїлю про повернення надає право на імміграцію не тільки євреям, а й визначеним категоріям членів їхніх родин; про закон і критерії відповідності йдеться в поясненні Кнесету щодо Закону про повернення. Про відмінності між правом на імміграцію, релігійним статусом і правилами шлюбу читайте в матеріалі «Закон про повернення та члени родин, які не є євреями».
Інтеграція змінила повсякденне життя й інституції
Прибуття понад 184 000 іммігрантів у 1990 році та майже 147 000 у 1991-му створило величезний попит на житло, служби працевлаштування та навчання івриту. Масштаб видно з річної таблиці у звіті Кнесету: у 1990 році на іммігрантів із колишнього Радянського Союзу припало 184 177 із 199 492 іммігрантів, які прибули з усіх регіонів.
Інтеграція тривала роками: новоприбулі знаходили роботу в різних галузях і стикалися з труднощами визнання кваліфікацій на новому ринку праці. На окрему увагу заслуговують їхня політична участь, культурні інституції та внесок у технологічну галузь: політика, культура та ідентичність і робота у високотехнологічній галузі.