Міжнародне гуманітарне право (МГП) забороняє напад, від якого очікується супутня загибель або поранення цивільних осіб чи пошкодження цивільних об’єктів, якщо така шкода була б надмірною порівняно з конкретною і безпосередньою військовою перевагою, що передбачається. Правило оцінює очікувану шкоду до нападу; сама лише кількість жертв, встановлена згодом, ані доводить, ані спростовує порушення. Воно діє поряд з окремими обов’язками розрізняти військові цілі та цивільні об’єкти й вживати здійсненних запобіжних заходів.
Правовий критерій стосується конкретного нападу
Заборону встановлено в статті 51(5)(b) Додаткового протоколу I, а Міжнародний комітет Червоного Хреста визнає її нормою звичаєвого права в міжнародних і неміжнародних збройних конфліктах. Порівнюють очікувану супутню шкоду з конкретною і безпосередньою військовою перевагою, що передбачається від нападу, як підсумовує МКЧХ у Правилі 14 звичаєвого МГП. Загальні політичні цілі не можуть підміняти визначену військову перевагу. Право не встановлює числової формули й не перетворює жертви серед цивільних на самостійне співвідношення.
Оцінку проводять на підставі інформації, яка на той час була обґрунтовано доступна тим, хто планував напад або ухвалював рішення про нього. Пізніші докази можуть допомогти встановити, що було відомо або могло обґрунтовано очікуватися, але оцінка заднім числом не замінює такого аналізу. Помилкова оцінка також автоматично не робить напад правомірним: мають значення очікувана шкода, передбачувана перевага, перевірка цілі та здійсненні запобіжні заходи.
Пропорційність діє разом із запобіжними заходами
Стаття 57 зобов’язує тих, хто планує напад або ухвалює рішення про нього, вжити всіх здійсненних заходів, щоб перевірити, чи є ціль військовою, обрати засоби й методи, які дають змогу уникнути або звести до мінімуму супутню шкоду, та утриматися від нападу, від якого очікується надмірна шкода. Напад слід скасувати або призупинити, якщо нова інформація змінює цю оцінку. Коли вибір між цілями дає подібну перевагу, слід обрати ту, від якої очікується найменша небезпека для цивільних.
Ці обов’язки важливі під час боїв у містах, де ХАМАС та інші збройні угруповання діють серед цивільних будівель. Їхні дії не скасовують захисту цивільних і не послаблюють зобов’язань Ізраїлю. Про окремі правила щодо цивільних об’єктів і попереджень див. захист цивільних під час вибору цілей у містах. Про механізми перевірки в Ізраїлі див. як Ізраїль перевіряє рішення щодо вибору цілей.
Кількість жертв — це доказ, а не правовий критерій
Відомості про загиблих і руйнування можуть бути важливими доказами під час подальшого розслідування, але пропорційність вимагає з’ясувати, якої супутньої шкоди очікували та яку військову перевагу передбачали під час планування нападу або ухвалення рішення про нього. Велика кількість жертв сама по собі не доводить надмірності, а мала кількість не виправдовує напад, від якого очікували надмірної шкоди або який був спрямований проти цивільних. Правове питання стосується конкретного нападу, наявної на той час інформації та вжитих запобіжних заходів.
Вислів «напад загалом» не слід використовувати, щоб об’єднувати не пов’язані між собою удари або підміняти перевагу від конкретного нападу широкими цілями кампанії. Відповідну перевагу потрібно чітко пов’язати з нападом, який оцінюють.