Цвинтар на Оливковій горі розрісся на східній гряді Єрусалима над долиною Кедрон, навпроти Храмової гори. Поховальні печери в цій місцевості датуються біблійними часами, а єврейські поховання на гряді поширилися наприкінці періоду Першого Храму та в період Другого Храму. Протягом століть практика змінювалася, тож історія цвинтаря тривала, але не свідчить про безперервні поховання протягом трьох тисячоліть.
Від давніх поховальних печер до середньовічної перерви
Найдавніші поховальні печери, пов’язані з Оливковою горою, розташовані біля Сільвана й датуються біблійними часами. Поховання на східній гряді почастішали наприкінці періоду Першого Храму, приблизно у VIII–VI століттях до н. е., і тривали в період Другого Храму. Близько 70 року н. е. на гряді серед садів і оливкових гаїв було багато поховальних печер. Історичний огляд Jewish Virtual Library зазначає, що багато давніх печер згодом пограбували, а в проміжні періоди євреїв ховали в інших місцях.
Історичні джерела свідчать про єврейські поховання на південних схилах і на схід від Храмової гори за арабського, хрестоносного та мамлюцького періодів. За османського правління, починаючи з XVI століття, євреї повернулися ховати померлих на окремих ділянках Оливкової гори. Ці зміни важливі: значення цвинтаря ґрунтується на багатовіковому зв’язку з Єрусалимом, а не на твердженні про постійне використання одного місця.
Ділянки відображають громади Єрусалима
Цвинтар не є однорідним місцем поховання. Він складається з ділянок, пов’язаних із різними поховальними братствами та громадами. Наприклад, поховання на хасидській ділянці почалися 1856 року й тривали до війни 1948 року; тут поховані члени хасидських дворів Єрусалима та рабини династій. На ділянці Загального поховального братства з 1939 до 1948 року поховали майже 5 000 людей, переважно мешканців Єрусалима. Вісім менших ділянок здебільшого належать громадам мізрахі. Описи ділянок показують, як громадські установи вплинули на планування цвинтаря.
За оцінкою огляду Державного контролера Ізраїлю щодо відновлення, розвитку та безпеки цвинтаря, нині тут понад 60 000 могил на площі близько 300 дунамів. Ці оцінки та площа стосуються сучасної території; у старіших джерелах межі й підрахунки відрізняються.
Поховання припинилися 1948 року й відновилися 1967-го
Єврейські поховання на горі припинилися 1948 року й відновилися через 19 років, після Шестиденної війни. За йорданського правління в 1948–1967 роках цвинтар зазнав значних пошкоджень; Державний контролер повідомляє про наругу над десятками тисяч могил. У звіті також зафіксовано, що від 1968 року уряди Ізраїлю ухвалювали рішення щодо відновлення та безпеки, однак значні роботи роками відкладалися. Державний контролер окремо підтверджує припинення поховань 1948 року та їх відновлення 1967-го у своєму огляді відновлення й утримання. Новітню історію та догляд за цвинтарем розглянуто в матеріалі про пошкодження та відновлення.
Оливкова гора — і чинний цвинтар, і історичне місце. Її ділянки зберігають поховальні традиції єврейських громад Єрусалима, а мінлива хронологія допомагає не підміняти справжній і глибокий зв’язок непідтвердженим твердженням про безперервне використання.