6 червня 1982 року Ізраїль розпочав операцію «Мир Галілеї» після багаторічних атак озброєних фракцій ОВП із Лівану та нестабільного перемир’я на кордоні. Безпосереднім приводом став напад 3 червня в Лондоні на посла Шломо Аргова, хоча його здійснила група Абу Нідаля, а не ОВП. Ізраїльський уряд визначив початкову військову мету як відтиснення сил і артилерії ОВП від півночі Ізраїлю; невдовзі операція значно вийшла за межі цієї обмеженої мети.
Як кордон став лінією фронту
Каїрська угода 1969 року визнала діяльність ОВП у визначених районах Лівану, водночас заборонивши обстріли через ізраїльський кордон. У міру ослаблення влади ліванської держави під час громадянської війни ОВП створила вздовж кордону збройні позиції, а кількість атак із території Лівану зросла. Ця історія важлива для розуміння безпекового контексту вторгнення, але не перетворює численні політичні угруповання Лівану на єдиного учасника. Історія Лівану в Jewish Virtual Library описує угоду, поширення збройної діяльності ОВП і розділену реакцію Лівану.
У липні 1981 року посланець США Філіп Габіб домігся фактичного перемир’я між Ізраїлем та ОВП після загострення бойових дій. Воно зменшило кількість перестрілок через кордон, але не вирішило питання присутності сил ОВП у Лівані та напруженості у відносинах із Сирією. Огляд Державного департаменту США політики адміністрації Рейгана щодо Лівану згадує і перемир’я, і напади на ізраїльські та єврейські цілі, які тривали в інших місцях.
Напад на Аргова та вторгнення
3 червня 1982 року бойовики Організації Абу Нідаля стріляли в Аргова біля лондонського готелю. Фракція Абу Нідаля ворогувала з ОВП Ясіра Арафата. Кабінет міністрів Ізраїлю санкціонував військову операцію; 6 червня ізраїльські війська увійшли до Лівану. Напад на Аргова не доводив причетність ОВП, але стався на тлі заявленого Ізраїлем занепокоєння збройною присутністю ОВП та атаками з Лівану. У звіті Генерального секретаря ООН Хав’єра Переса де Куельяра від 6 червня зафіксовано, що після резолюції Ради Безпеки 508 ОВП підтвердила зобов’язання припинити транскордонні операції; водночас у документі описано ізраїльські повітряні та наземні операції того ранку. Звіт ООН Раді Безпеки наводить послідовність подій із датами.
Мета просунутися на 40 кілометрів і подальший перебіг
Спочатку Ізраїль представляв операцію як створення зони безпеки завглибшки близько 40 кілометрів, щоб відсунути сили й артилерію ОВП за межі досяжності північних ізраїльських громад. Кампанія не зупинилася на цій межі: ізраїльські війська воювали із сирійськими силами в долині Бекаа та просунулися до Західного Бейрута. Отже, заявлена початкова мета пояснює первісне обґрунтування операції, але не всю війну й не всі її подальші політичні цілі.
Читайте далі про головні битви за замок Бофор, Султан-Якуб і в долині Бекаа, облогу та евакуацію ОВП із Бейрута, відносини Ізраїлю з фалангістами та Баширом Жмайєлем, різанину в Сабрі та Шатілі й висновки комісії Кахана, Армію Південного Лівану та зону безпеки, а також провалену угоду між Ізраїлем і Ліваном 1983 року.