Декларація Бальфура — це лист від 2 листопада 1917 року, надісланий міністром закордонних справ Великої Британії Артуром Бальфуром лорду Ротшильду. У ньому сказано, що британський уряд «прихильно розглядає» створення «в Палестині національного осередку для єврейського народу» й докладатиме «всіх зусиль», щоб сприяти цьому. У тому ж реченні встановлено два запобіжники: ніщо не повинно обмежувати громадянські й релігійні права наявних неєврейських громад у Палестині або права й політичний статус, якими євреї користувалися в інших країнах. Повний текст листа, збережений Проєктом «Авалон», містить обидва зобов’язання.
Що обіцяв лист — і що залишив невизначеним
У листі схвалено створення національного осередку; у ньому не вжито слів «держава», «суверенітет» чи «самовизначення» і не визначено майбутній конституційний устрій території. Тож його формулювання не можна трактувати як декларацію про негайне створення держави. Це була заява британського уряду про політику під час Першої світової війни, адресована Ротшильду для передання Сіоністській федерації.
Запобіжники були конкретними, але сформульованими несиметрично. У застереженні йдеться про громадянські й релігійні права наявних неєврейських громад; їхні політичні права прямо не згадуються. Окремо захищено права й політичний статус євреїв у всіх інших країнах. Це умови листа, а не надання суверенітету будь-якій із громад.
Як зобов’язання отримало міжнародне підґрунтя
У преамбулі мандата Ліги Націй на Палестину, затвердженого 24 липня 1922 року й введеного в дію 29 вересня 1923 року, згадано декларацію 1917 року. Стаття 2 покладала на Британію відповідальність за забезпечення умов для створення єврейського національного осередку, розвиток інститутів самоврядування та захист громадянських і релігійних прав усіх мешканців. Стаття 6 передбачала сприяння єврейській імміграції за належних умов. Текст мандата — це пізніший окремий документ; він включив пов’язані зобов’язання, але не перетворив сам лист 1917 року на документ про суверенітет.
Далі читайте: як укладали лист, чому Британія його видала та як він співвідносився з іншими воєнними зобов’язаннями Британії.