Критика уряду Ізраїлю, військового рішення чи закону сама по собі не є антисемітською. Міжнародний альянс пам’яті жертв Голокосту (IHRA) зазначає, що критику Ізраїлю, подібну до критики будь-якої іншої країни, не можна вважати антисемітською. Його робоче визначення також наводить приклади, пов’язані з Ізраїлем, зокрема заперечення права євреїв на самовизначення або застосування подвійних стандартів, водночас вимагаючи враховувати загальний контекст.
Почніть зі слів і того, на кого вони спрямовані
Запитайте, до кого звертаються і в чому звинувачують. Назвати міністра, політику, військову дію чи судове рішення й аргументувати потребу змін — це політична критика. Покладати на євреїв колективну провину за дії Ізраїлю, вимагати, щоб євреї відповідали за них, або вважати єврейських сусідів агентами Ізраїлю — означає переносити відповідальність із уряду на людей через те, що вони євреї. IHRA прямо наводить звинувачення єврейських громадян у більшій відданості Ізраїлю, ніж власній країні, як сучасний приклад.
Заклики до насильства проти євреїв, теорії змови про єврейський контроль і переслідування єврейських установ є антисемітськими незалежно від позиції мовця щодо політики Ізраїлю. Визначення IHRA називає прояви, спрямовані проти євреїв та їхніх установ, а серед прикладів — теорії змови про нібито колективний контроль євреїв над урядом, медіа чи економікою. Про пов’язане розрізнення читайте коли активізм перетворюється на колективне звинувачення.
Використовуйте рамку «трьох D» як орієнтир
У статті 2004 року Натан Шаранський запропонував розглядати демонізацію, подвійні стандарти та делегітимізацію. Він описав цю рамку як спосіб визначати, коли антиізраїльська риторика повторює моделі антисемітизму. Це рамка для адвокації, а не механічний тест, який сам собою вирішує кожен випадок. Серйозне звинувачення може бути політичним аргументом, якщо воно обґрунтоване й застосовується послідовно; натомість модель зображення євреїв чи Ізраїлю як винятково злочинних, змовницьких або негідних прав може свідчити про антисемітизм. Пояснення Шаранського читайте в його оригінальній статті 2004 року.
Зважте на контекст, перш ніж робити висновок
Приклади IHRA є ілюстративними й юридично необов’язковими, а не правилом, за яким кожна наведена фраза автоматично доводить ненависть. Враховуйте всю заяву, її адресата, супутню поведінку та те, чи розрізняє мовець євреїв і уряд Ізраїлю. Ті самі слова можуть мати різне значення в історичному аналізі, політичному аргументі, погрозі чи теорії змови. Практичне питання полягає в тому, чи критикує висловлювання дії держави, чи натомість приписує колективну провину, посилається на антиєврейські міфи або заперечує рівні національні права євреїв.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права зазначає, що всі народи мають право на самовизначення. Щодо пов’язаного питання національних прав євреїв читайте далі про самовизначення євреїв та антисіонізм або про антисемітські тропи, застосовані до Ізраїлю.