Характер конференції в Єрусалимі
Перший міжнародний конгрес ноахідів — це мирна освітня конвенція, організована «Бріт Олам» (Всесвітнім центром ноахідів), незалежною неурядовою організацією, розташованою в Єрусалимі. Захід зібрав близько сотні добровільних представників громад із приблизно двадцяти країн для координації пастирської підтримки, навчальних програм та організаційних структур для неєвреїв, які самостійно вирішили вивчати етичні традиції монотеїзму. Організатори не мають урядових повноважень, дипломатичного статусу чи будь-яких правоохоронних важелів згідно із законодавством Ізраїлю або міжнародним правом.
Сім законів нащадків Ноя та християнський монотеїзм
Заповіт нащадків Ноя стосується семи етичних заповідей, виведених із біблійних уривків Книги Буття, які є наріжним каменем давніх єврейських учень про загальнолюдську мораль. Ці принципи включають заборону вбивства, крадіжки, богохульства, сексуальної аморальності, жорстокого поводження з тваринами та ідолопоклонства, поряд із вимогою підтримувати справедливі правові інститути. Замість того, щоб навертати неєвреїв або нав'язувати їм юдейські обряди, юдаїзм стверджує, що праведники всіх народів мають частку у прийдешньому світі, просто дотримуючись базових етичних стандартів.
Прихильники теорій змови стверджують, що рабинське право визначає християнство як ідолопоклонство, що карається смертю. Насправді ж у задокументованій історії авторитетні знавці єврейського права протягом століть прямо спростовували це твердження:
- Середньовічні тосафісти: видатні коментатори Талмуду (зокрема, Тосафот до трактату Сангедрін 63b) постановили, що неєвреї, які шанують Творця поряд з іншими сутностями (шитуф), не винні в ідолопоклонстві.
- Рабин Менахем Меїрі: відомий провансальський учений XIII століття зарахував християн і мусульман до «народів, дисциплінованих релігійним законом», офіційно вивівши їх з-під дії давніх язичницьких категорій.
- Рабин Моше Ісерлес (Рема): авторитетний кодифікатор ашкеназького єврейського права стверджував у Шульхан Арух, що християнське богослов'я не є ідолопоклонством для неєвреїв.
- Сучасний рабинський консенсус: визначні авторитети, зокрема рабин Шимшон Рафаель Гірш і рабин Яаков Емден, високо оцінювали християнство за поширення знання про єврейську Біблію та морального монотеїзму в усьому світі.
Юрисдикційна неможливість рабинської смертної кари
Звинувачення в тому, що рабинські суди (батей дін) можуть застосовувати смертну кару до християн, є юридично та структурно неможливим. Рабинські суди в Ізраїлі взагалі не мають кримінальної юрисдикції; їхні повноваження суворо обмежені питаннями особистого цивільного статусу (наприклад, шлюбу та розлучення) серед ізраїльських громадян єврейського походження за їхньою взаємною згодою та під цивільним демократичним наглядом.
У класичному єврейському праві застосування смертної кари повністю припинилося майже дві тисячі років тому після зруйнування Другого храму та розпуску Великого Сангедріну в Єрусалимі. Навіть у давнину біблійні процесуальні норми — суворі попередні застереження, наявність двох очевидців без конфлікту інтересів і надзвичайно ретельний розгляд справи — робили страти практично неможливими. Єврейські суди не мають ані теологічного права, ані юридичного апарату судити неєвреїв чи страчувати будь-кого в будь-якій точці світу.
Походження екстремістського стереотипу
Нарратив про те, що закони нащадків Ноя є таємним механізмом для глобальних страт, десятиліттями циркулює в антисемітських та апокаліптичних маргінальних колах. Конспірологи часто використовують стандартні символічні акти державного визнання — такі як спільна резолюція США 1991 року про визначення Публічного закону 102-14 щодо «Дня освіти в США» — і неправдиво видають їх за обов'язкове федеральне законодавство, що нібито створює тіньові трибунали. Насправді ж Ізраїль залишається динамічною демократією, яка конституційно гарантує та рішуче захищає свободу віросповідання, совісті та релігійних зібрань для християн, мусульман і всіх релігійних меншин.