Лінгвістичні корені та івритські ідіоми
Закид про те, нібито традиційне єврейське визначення «Бааль Тшува» пов'язує юдеїв із язичницьким багатобожжям, базується на елементарному нерозумінні граматики та лінгвістики семітських мов. В івриті, як і в споріднених північно-західних семітських мовах, корінь b-ʿ-l (בעל) утворює загальний іменник зі значенням «власник», «володар», «господар» або «чоловік». У класичному, біблійному та рабиністичному івриті це слово постійно зустрічається у сполученнях у формі сполученого стану (сміхут) для характеристики людини, яка має певну рису, навичку, юридичний статус або обов'язок.
Іменник «бааль» не має жодного стосунку до заклику божеств і постійно функціонує в повсякденній соціальній, комерційній та релігійній термінології івриту:
- Бааль га-байіт: буквально «господар дому» — домовласник, орендодавець або гостинний господар громади (Jewish Encyclopedia).
- Бааль тфіла: буквально «володар молитви» — кантор або ведучий громадського богослужіння.
- Бааль коре: буквально «майстер читання» — член громади, навчений публічного читання відповідного тижневого розділу Тори в синагозі.
- Бааль хов: усталений термін у єврейському цивільному та комерційному праві, що позначає кредитора або боржника як сторону правочину.
- Баалей Тосафот: уславлені середньовічні франко-німецькі рабини й учені, чиї коментарі складають аналітичний корпус доповнень до Талмуду.
Слово тшува походить від івритського кореня sh-u-v, що означає «повертатися». В юдейській традиції воно описує свідомий процес духовного повернення: усвідомлення провини, щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди й повернення до виконання божественних заповідей та праведного життя. Бааль Тшува (множина: Баалей Тшува) буквально є «володарем повернення» — людиною, яка пройшла шлях внутрішнього покаяння та повернулася до дотримання заповідей (Jewish Virtual Library). Вавилонський Талмуд виявляє надзвичайну шану до таких людей: у трактатах Сангедрін (99a) та Брахот (34b) зазначається, що на тому духовному щаблі, де стоять розкаяні, не можуть стати навіть абсолютні праведники.
Біблійне засудження поклоніння Ваалу
Спекуляції з боку антиєврейських полемістів виникають через те, що давні ханаанські язичники послуговувалися титулом «Ваал» (що означало «Господь» або «Володар») як епітетом для власного бога бурі й родючості Гадада. Оскільки в усьому тогочасному Леванті цей загальний іменник означав панування та володіння, місцеві ханаанські капища називали відповідно до локальних проявів культу — наприклад, Ваал-Пеор або Ваал-Беріт (Jewish Encyclopedia).
Проте давньоізраїльська релігія та рабиністичний юдаїзм не запозичували цей культ, а навпаки — сформувалися в безкомпромісному й чіткому протистоянні служінню Ваалу (Jewish Virtual Library). В єврейській Біблії (Танаху) шанування Ваала класифікується як тяжка форма ідолопоклонства (авода зара) та рішуче таврується біблійними авторами й пророками:
- У Книзі Суддів (6:25–32) Гедеон руйнує жертовник Ваала, споруджений його батьком, і зрубує поруч язичницьке священне дерево Ашери, отримавши за це ім'я Єруббаал.
- У Першій книзі Царів (18:20–40) пророк Ілля вступає у відкрите духовне протистояння з 450 пророками Ваала на горі Кармель, викриваючи небуття їхнього божка та наказуючи викорінити ідолопоклонницький культ.
- У Книзі пророка Осії (2:16–17) наголошується, що Бог більше не бажає, аби Ізраїль звертався до Нього зі звертанням Баалі («мій володар»), зважаючи на його язичницьке нашарування: «І я усуну імена Ваалів з її уст, і вони більше не згадуватимуться на ім'я».
Історичний контекст і сучасне значення
У новітній історії позначення Бааль Тшува набуло великої популярності у другій половині XX століття: ним стали називати євреїв зі світським вихованням, які свідомо обрали дотримання ортодоксальної Галахи. Так званий рух «Бааль Тшува» сформував розгалужену систему навчальних єшив і громадських осередків в Ізраїлі, США та Західній Європі для релігійного навчання дорослих та повернення до традицій (Jewish Virtual Library).
Стверджувати, буцімто вислів «Бааль Тшува» свідчить про язичницькі практики серед вірян-юдеїв — абсурдна вигадка. Вона будується на помилковому ототожненні стандартної північно-західної семітської граматичної форми зі значенням «той, хто володіє» з ханаанським ідолом, поклоніння якому юдейський монотеїзм безумовно забороняє і викорінює вже понад три тисячоліття.