Збереження в архівах і повоєнне віднайдення
Рукопис, виданий під назвою «Сховище. Щоденник у листах», був написаний Анною Франк у період з 12 червня 1942 року по 1 серпня 1944 року, коли вона разом із сімома іншими людьми переховувалася в таємному приміщенні в Амстердамі. Після їхнього арешту нацистською поліцією в серпні 1944 року голландські помічниці Міп Гіз та Беп Воскюйл зберегли розрізнені зошити та аркуші Анни, які залишилися у Сховищі. Коли Отто Франк, єдиний з усієї групи, хто вижив після звільнення Аушвіца, повернувся додому, Міп передала йому непрочитані рукописи, дізнавшись, що Анна загинула від висипного тифу в концтаборі Берген-Бельзен.
Отто Франк підготував машинописні копії для родини та близьких друзів. За порадою та підтримкою нідерландських істориків Яна й Анні Ромейн він вирішив опублікувати тексти, аби здійснити мрію своєї доньки стати письменницею. У червні 1947 року амстердамське видавництво Contact випустило перше видання під назвою Het Achterhuis. Ця публікація була справжнім свідченням юної жертви, яка задокументувала життя під нацистською окупацією, і не мала жодного стосунку до повоєнних політичних інтересів.
Криміналістична та матеріалознавча експертиза
Коли щоденник здобув світове визнання як одне з найважливіших свідчень Голокосту, антисемітські кола почали стверджувати, ніби твір сфальсифіковано. Перед своєю смертю у 1980 році Отто Франк заповів оригінали рукописів Анни Нідерландській державі. Згодом Нідерландський інститут військової документації (NIOD) спільно з Нідерландським інститутом судових експертиз провів вичерпне наукове дослідження.
Фахівці проаналізували склад паперу, палітурний клей та хімічні властивості чорнил, встановивши, що всі матеріали повністю відповідають зразкам продукції, яка виготовлялася та продавалася в Західній Європі між 1942 і 1944 роками. Анна писала щоденник переважно синьо-чорним чорнилом для авторучок та графітними олівцями. Детальний почеркознавчий аналіз разом із засвідченими довоєнними листами підтвердив, що Анна Франк була єдиною авторкою тексту.
Спростування міфу про кулькову ручку
Один із поширених псевдоаргументів заперечувачів полягає в тому, що фрагменти щоденника нібито були написані кульковою ручкою, яка в роки війни ще не набула масового поширення в Нідерландах. Криміналістичні дослідження довели маніпулятивність цієї тези. У 1959 році незалежна графологиня, яка вивчала текст, зробила кульковою ручкою незначні позначки нумерації сторінок на окремих аркушах. Коли Федеральне відомство кримінальної поліції Німеччини (BKA) досліджувало документи у 1980 році, воно зафіксувало наявність цих сучасних поміток. Ревізіоністи ж безпідставно оголосили, нібито сам щоденник був написаний кульковою ручкою. У 2006 році BKA офіційно роз'яснило, що його висновки 1980 року цілковито підтверджують автентичність рукопису воєнного часу.
Судові рішення та ідеологічне підґрунтя
Європейські судові інстанції неодноразово підтверджували справжність щоденника. У 1961 році Окружний суд Любека (ФРН) постановив, що рукопис є оригінальним, змусивши обвинувачених у наклепі відкликати свої заяви. У грудні 1998 року Окружний суд Амстердама заборонив розповсюдження ревізіоністських матеріалів, які ставили під сумнів автентичність щоденника, визнавши подібні твердження свідомим спотворенням фактів.
Звинувачення єврейських видавців у вигадуванні щоденника базуються на антисемітських конспірологічних кліше, покликаних заперечити геноцид шести мільйонів європейських євреїв. Штучне сіяння сумнівів щодо свідчень очевидиці Анни Франк має на меті реабілітувати нацистський тоталітаризм і делегітимізувати Ізраїль, виставляючи єврейських жертв авторами глобального обману.