Витоки тверджень про вигнання одного мільйона осіб
Показовий приклад мав місце 15 травня 2020 року, коли Департамент у справах переговорів Організації визволення Палестини оприлюднив заяву, у якій стверджувалося, що під час подій 1948 року 957 000 осіб отримали статус переміщених осіб / мусульмансько-арабських біженців.
Термінологія, яка подає ці події як цілковиту катастрофу, бере свій початок у 1948 році, коли сирійський науковець Костянтин Зурейк використав це поняття у своїй праці під назвою «Сенс катастрофи». Зурейк схарактеризував цей підсумок як абсолютне лихо, що стало прямим наслідком нищівної воєнної поразки арабських сил.
Демографічні реалії та науковий аналіз
Зокрема, дослідник Стівен Ґлейзер стверджував, що від 75 000 до 100 000 осіб було вигнано з того, що він окреслив як основний сектор переміщення під час конфлікту.
Як зазначається в історичних оглядах, оцінка Ґлейзера кардинально перевищувала реальні демографічні межі, називаючи цифру вигнаних, яка більш ніж удвічі перевищувала всю чисельність постійного населення, що мешкало на цій визначеній території.
Зіставлення звинувачень з архівними свідченнями
У статті для наукового журналу Israel Affairs Карш проаналізував головну зону, де нібито відбувалися видворення, і довів, що підтверджена кількість вигнаних осіб становила 35 078. Ба більше, Карш з'ясував, що вихід не був суцільним, зафіксувавши, що приблизно 2 500 арабських жителів залишилися жити безпосередньо в цьому самому секторі.