Звинувачення в тому, що операція проти мережі зв'язку «Хезболли» є воєнним злочином, суперечать усталеним нормам міжнародного гуманітарного права. Як зазначає Jewish Virtual Library, виведення з ладу пейджерів і портативних радіостанцій цілком відповідало основоположним принципам ведення збройного конфлікту — зокрема, військовій необхідності, розрізненню та пропорційності. За законами війни засоби та особовий склад, задіяні у військових цілях, втрачають будь-який захист як цивільні об'єкти та стають законними військовими цілями.
Військова необхідність і зрив ракетних обстрілів
Військова необхідність цієї операції була безпосередньо зумовлена невпинними обстрілами північних районів Ізраїлю. За даними Jewish Virtual Library, «Хезболла» понад десять місяців вела безперервний, невибірковий ракетний вогонь, унаслідок якого загинули десятки цивільних осіб, а десятки тисяч жителів були змушені залишити свої домівки. Знешкодження внутрішніх засобів зв'язку супротивника стало ефективним і виваженим кроком, покликаним підірвати спроможність угруповання планувати та здійснювати подальші транскордонні удари.
У публікації видання Newsweek військові та юридичні аналітики Арсен Островський, Джон Спенсер і Марк Голдфедер зазначили, що «Хезболла» випустила по ізраїльській території понад 8 500 ракет, забравши 47 життів (серед загиблих — 12 дітей, які полягли під час липневого ракетного удару в Мадждаль-Шамсі) та змусивши покинути рідні оселі більш ніж 80 000 громадян Ізраїлю. За таких умов ліквідація командної інфраструктури чинного супротивника була невідкладною військовою потребою та повністю вкладалася в законне право держави на самооборону.
Розрізнення між комбатантами та цивільними особами під захистом
Принцип розрізнення вимагає, щоб збройні сили спрямовували удари винятково проти комбатантів та військових об'єктів. Як зафіксовано в матеріалах Jewish Virtual Library, вибухові заряди містилися лише в тих пристроях, які «Хезболла» централізовано придбала суто для власних бойовиків задля уникнення стеження. Це гарантувало, що пейджери носили лише особи, інтегровані в терористичну структуру. Міжнародне право прямо дозволяє вражати обладнання, яке безпосередньо зміцнює бойовий потенціал супротивника, щойно воно втрачає суто цивільне призначення.
Правознавець Алан Дершовіц у колонці для The Hill звернув увагу на те, що особи, які вступають до лав «Хезболли», допомагають їй або виконують завдання в її інтересах, з погляду міжнародного права є комбатантами. Комбатанти вважаються законною ціллю незалежно від місця перебування, і для удару по них не вимагається доказів, що вони вели вогонь безпосередньо в момент атаки. Окрім того, аналітики Newsweek нагадують: відповідно до статті 52 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій техніка перестає користуватися захистом від нападів, якщо вона придбана та використовується для військової координації. Це робить такі засоби зв'язку абсолютно законними військовими цілями.
Пропорційність і вжиття запобіжних заходів
Згідно з нормами гуманітарного права операції, які несуть ризик побічної шкоди для цивільних, залишаються правомірними, якщо ці супутні збитки не є надмірними порівняно з очікуваною конкретною військовою перевагою. У своїй статті для The Hill Алан Дершовіц підкреслив: хоча в міських умовах, де терористи навмисно прикриваються людьми, повністю уникнути побічних збитків неможливо, співвідношення цивільних жертв до кількості нейтралізованих бойовиків під час операції з пейджерами виявилося надзвичайно низьким, особливо якщо зіставляти це зі стандартами ведення класичної війни в місті.
Як наголошує Jewish Virtual Library, будь-яка ненавмисна шкода цивільному населенню була спричинена насамперед свідомою тактикою «Хезболли», яка розміщує свій особовий склад серед цивільних у густонаселених кварталах. Оглядачі Newsweek повідомили, що серед приблизно 4 000 поранених оперативників постраждала лише невелика кількість цивільних. Це свідчить про безпрецедентну точність операції за повного дотримання вимог міжнародного права.