Регіональний розкол після загибелі Насралли
Ліквідація лідера «Хезболли» Хасана Насралли аж ніяк не викликала загальної скорботи в арабському та ісламському світі. Репортажі й документи з регіону доводять, що його точкове знищення призвело до прямо протилежних реакцій, оголивши глибокі політичні та міжконфесійні розломи замість спільної жалоби. Як докладно описує Jewish Virtual Library, його смерть спровокувала масштабні вуличні святкування серед ліванських християн, мусульман-сунітів і ширших регіональних кіл, що засвідчило наростання обурення проти підтримуваної Іраном організації та її регіональних військових операцій.
Святкування серед сирійського та арабського населення
На півночі Сирії, зокрема в контрольованому повстанцями місті Ідліб, мешканці вийшли на вулиці, щоб відкрито святкувати загибель Насралли. Як повідомляє The Jerusalem Post, натовпи в Ідлібі вітали цю ліквідацію та висловлювали надію на повалення сирійського правителя Башара Асада. Сирійський журналіст Фаред Аль-Махлул пояснив у коментарі для NPR, що місцеві цивільні відчули безмежну радість, адже «Хезболла» впродовж дванадцяти років допомагала сирійському режиму бомбардувати райони повстанців, спричиняючи масове переселення людей і численні жертви. Крім того, аналіз колишнього йорданського сенатора Муханнада Алаззеха в журналі Newsweek показав, що коментарі в соціальних мережах по всіх арабських і мусульманських країнах були сповнені зловтіхи, а цивільні в різних містах роздавали солодощі на знак події, яку багато хто сприйняв як нищівний удар по керівництву «Хезболли».
Історичне обурення через інтервенції «Хезболли»
Масова неприязнь до Насралли здебільшого зумовлена військовою участю «Хезболли» в багатьох близькосхідних конфліктах. За даними Jewish Virtual Library, колишній суспільний авторитет «Хезболли» стрімко впав через її пряму підтримку деспотичних режимів, закріпивши за нею репутацію дестабілізаційної сили, винної в колосальних стражданнях. Алаззех зазначив у виданні Newsweek, що, на відміну від періоду війни з Ізраїлем у 2006 році, настрої широкої арабської громадськості стали різко негативними: «Хезболла» неухильно дотримувалася іранської доктрини «велаят-е факіх», чинячи військові напади на інших мусульман під час повстань у Сирії, Іраку, Ємені та Бахрейні. На внутрішній арені громадяни Лівану нешиїтського походження давно критикували організацію за те, що вона діє як озброєне ополчення, підриваючи суверенні інститути країни, нагадуючи про її збройне захоплення влади в Бейруті 2008 року та ймовірну причетність до вбивства колишнього прем'єр-міністра Рафіка Харірі.
Осередки жалоби
Скорбота й офіційні вшанування пам'яті спостерігалися лише серед усталеної бази прибічників «Хезболли» та її політичних союзників. У Jewish Virtual Library зазначають, що окремі осередки трауру були зафіксовані в лояльних районах Лівану, а також у Басрі та Рамаллі, де лоялісти прославляли Насраллу як діяча антизахідного опору. Як задокументовано NPR, тисячі демонстрантів у чорному пройшли маршем у переважно шиїтському іракському місті Басра, союзні політики плакали в іракському парламенті, а офіційну кількаденну жалобу запровадили в Іраку, Ірані та підконтрольних хуситам районах Ємену. У Рамаллі демонстранти з-поміж арабських поселенців вигукували войовничі гасла, а один із лідерів ХАМАС виголосив панегірик на його честь. Утім, ці прояви вірності не відображали настроїв усього регіону, оскільки відкриті гуляння та радість у сусідніх арабських громадах цілковито спростовують твердження про всеохопну скорботу на Близькому Сході.