Походження тверджень про цілеспрямовані напади в Марселі
У середині жовтня 2026 року Францію сколихнули загальнонаціональні громадські заворушення, спричинені зростанням вартості життя та невдоволенням місцевою політикою, які вивели на вулиці сотні тисяч демонстрантів. Хоча переважна більшість протестів проходила мирно, радикальні маргінальні елементи та групи мародерів вступали в жорстокі сутички з поліцією, атакували адміністративні будівлі й трощили вітрини в Парижі, Ліоні, Ліможі та Марселі. На тлі цього безладу в ефірних медіа та соцмережах почала поширюватися непідтверджена чутка, нібито заколотники в Марселі отримали заздалегідь складені списки підприємств, які належать євреям, і систематично підпалювали їх, навмисно залишаючи неушкодженими розташовані поруч мусульманські крамниці.
Ця версія набула значного розголосу після того, як коментатори на телебаченні припустили наявність організованої координації під час знищення комерційної нерухомості в центральних торговельних кварталах Марселя. Дописи в соціальних мережах миттєво підхопили наратив, подаючи руйнування майна не як частину ширшої хвилі міських заворушень і ситуативної злочинності, а як спланований, цілеспрямований погром проти міської єврейської громади.
Хаотичний характер руйнувань і висновки правоохоронних органів
Офіційні розслідування французьких правоохоронних органів та оцінки громадських лідерів на місцях швидко спростували твердження про те, що заколотники діяли за списками чи керувалися міжконфесійною ворожнечею. Звіти префектури поліції департаменту Буш-дю-Рон і муніципальної влади Марселя підтвердили, що збитки в центрі міста завдавалися хаотично, безладно та з корисливих міркувань. Комерційні заклади грабували вздовж головних торговельних артерій, зокрема на вулиці Парадіс та в навколишніх кварталах, обираючи їх насамперед через наявність цінних товарів, а не за етнічною чи релігійною приналежністю власників.
Згідно з повідомленнями преси про заворушення, мародери вдиралися до елітних бутиків, ювелірних крамниць, універмагів і пекарень по всьому Марселю. Замість вибіркових нападів на єврейських підприємців, погромники трощили найрізноманітніші торговельні точки, серед яких бутик Hermès та звичайні роздрібні магазини, керуючись виключно жагою наживи, а не ідеологічними мотивами. Водночас агресивно налаштовані маніфестанти спрямували свій гнів на державні інституції: вони напали на місцевий відділок поліції та ненадовго увірвалися до мерії Марселя, де пошкодили муніципальне майно й розмалювали стіни анархістськими символами.
Позиція лідерів єврейської громади та офіційні спростування
Організації єврейської громади Франції оперативно відреагували на ситуацію та спростували недостовірну інформацію. Бруно Бенжамен, голова відділення Представницької ради єврейських інституцій Франції (CRIF) у регіоні Марсель-Прованс, зазначив, що напади на комерційні об'єкти відбувалися без будь-якої вибірковості, а заяви про існування організованих списків чи цілеспрямовані антисемітські підпали є безпідставними. Служби безпеки єврейської громади, зокрема Служба захисту єврейської громади (SPCJ), ретельно стежили за розвитком подій і підтвердили: хоча кілька єврейських підприємств справді постраждали від масштабного мародерства, яке охопило центр Марселя, ніхто не нападав на них спеціально за списками.
Лідери громади та муніципальні оглядачі наголосили, що ототожнення масових громадських безладів і банального мародерства зі скоординованою атакою на єврейські підприємства викривляє як реальну картину вуличного насильства, так і серйозну небезпеку справжнього антисемітизму. Хоча французька влада продовжує пильно протидіяти антисемітським загрозам, матеріали правоохоронців і моніторинг громадських організацій свідчать, що знищення майна в Марселі стало наслідком неконтрольованого міського бунту, від якого постраждали власники крамниць найрізноманітнішого походження, а не спланованої релігійної кампанії.