Парламентська процедура згідно з Основним законом: Уряд
Згідно з конституційними засадами Ізраїлю, закріпленими в Основному законі: Уряд, прем'єр-міністр ніколи не обирається безпосереднім прямим голосуванням громадян і не оголошується одразу після завершення виборів. Громадяни Ізраїлю голосують за загальнонаціональні партійні списки, а не за окремих кандидатів на посаду глави виконавчої влади. 120 місць у Кнесеті розподіляються за пропорційною системою серед партій, які подолали виборчий бар'єр. Оскільки за всю історію Ізраїлю жодна політична партія ніколи не здобувала абсолютної більшості у 61 місце, виконавча влада завжди формується шляхом створення багатопартійних коаліцій.
Юридична процедура обрання прем'єр-міністра розпочинається лише після того, як Центральна виборча комісія підрахує та офіційно затвердить результати голосування. Після цієї сертифікації Президент Ізраїлю проводить консультації з представниками кожної фракції, що пройшла до новообраного Кнесету. Зважаючи на те, хто з депутатів має найвищі шанси забезпечити підтримку парламентської більшості, президент надає визначеному члену Кнесету офіційний мандат терміном до 28 днів (із можливістю продовження на 14 днів) для формування коаліції. Новий прем'єр-міністр складає присягу лише після того, як запропонований уряд представить свої основні напрями діяльності та персональний склад міністрів на пленарному засіданні Кнесету й здобуде абсолютну більшість під час голосування за вотум довіри.
Безвихідь за підсумками виборів у жовтні 2026 року
Вибори до Кнесету, що відбулися 27 жовтня 2026 року, принесли невизначені результати й завели парламент у глухий кут, не виявивши беззаперечного переможця. Як повідомляє Fox News, альянс правих і релігійних сил прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу здобув 53 місця, чого недостатньо для самостійного формування більшості у 61 голос, хоча його партія «Лікуд» і залишилася найбільшою окремою фракцією з 26 мандатами. Центристська партія «Яшар» під керівництвом колишнього начальника Генштабу ЦАГАЛю Гаді Айзенкота виборола 21 місце, очоливши опозиційний блок, що сукупно налічує 48 мандатів. Істотне зростання явки серед арабських виборців забезпечило 19 місць спискам «Об'єднаний список» і «Раам», створивши суто арифметичну антинетаньягівську більшість у 67 місць, проте глибокі ідеологічні розбіжності завадили негайному створенню дієздатної коаліції.
Замість офіційного оголошення нового глави уряду післявиборчий період ознаменувався заплутаними політичними перемовинами. Як зазначає CNN, ані Нетаньягу, ані Айзенкот не контролюють необхідних 61 мандата самостійно. Під час виборчої кампанії Айзенкот обіцяв не входити до складу кабінету під керівництвом Нетаньягу, тоді як правоцентристські опозиційні діячі, такі як Нафталі Беннет та Авігдор Ліберман, висловлюють серйозні застереження щодо коаліції, яка спиратиметься на голоси арабських фракцій. Серед імовірних сценаріїв розвитку подій — складні переговори про уряд національної єдності, опозиційний уряд меншості за підтримки зовнішніх угод або затяжний глухий кут, що спричинить чергові позачергові вибори.
Тимчасовий уряд і коаліційні консультації
Як інформує The New York Times, Президент Іцхак Герцог запланував консультації з лідерами партій на початок листопада 2026 року, щоб вирішити, хто першим отримає президентський мандат на формування правлячої більшості. Протягом цього передбаченого конституцією процесу Біньямін Нетаньягу продовжує виконувати обов'язки прем'єр-міністра. Законодавство Ізраїлю чітко визначає, що чинний уряд залишається при владі доти, доки новосформований кабінет не отримає схвалення Кнесету та не складе присягу. Повідомлення про те, що Гаді Айзенкота вже оголошено новим прем'єр-міністром, цілковито спотворюють суть парламентської системи Ізраїлю, підміняючи поспішними політичними спекуляціями суворий правовий процес формування уряду.