Режим і військове командування: головного ракетника затверджено міністром оборони
У неділю, 18 жовтня 2026 року, парламент Тегерана офіційно затвердив Мехрдода Ахлагі Кетабчі на посаді нового міністра оборони та логістики збройних сил під час онлайн-голосування (237 голосів «за» і 15 «проти»). 68-річний Ахлагі, ветеран стратегічного апарату озброєнь Ісламської Республіки, очолює відомство, суттєво ослаблене місяцями ударів коаліції після загибелі колишнього міністра Азіза Насірзаде. Завдяки кар'єрі в оборонному секторі, яка налічує понад сорок років, Ахлагі раніше очолював Організацію аерокосмічної промисловості, Промислову групу імені Шахіда Багері та Організацію оборонної промисловості. Його діяльність відіграла ключову роль у створенні сімейств балістичних ракет «Седжиль» і «Зульфікар», твердопаливних рушійних установок та інфраструктури для запусків супутників у Семнані.
У своїй промові після затвердження Ахлагі виступив із різкими погрозами на адресу Сполучених Штатів та їхніх партнерів, попередивши, що будь-який військовий крок США зустріне масштабний і смертоносний удар у відповідь. Вихваляючись тим, що оборонні та наступальні можливості режиму були істотно вдосконалені в умовах війни, він висміяв Вашингтон, заявивши, що будь-яка ескалація змусить евакуювати американських військових горизонтально. Президент Масуд Пезешкіан захищав це призначення, підкреслюючи технічний досвід Ахлагі в аерокосмічній та ракетній галузях, демонструючи намір режиму агресивно відновлювати ракетні арсенали та виробничі лінії дронів, попри триваючі заборонні заходи.
Морська ескалація: підриви танкерів на мінах та блокада Ормузької протоки
Військово-морські сили Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) посилили тиск на міжнародне судноплавство в Перській затоці, оголосивши, що нафтовий танкер, який проходив південними водами Ормузької протоки, підірвався на морській міні та загорівся. Згідно із заявами іранських державних ЗМІ, на судні стався вибух у машинному відділенні після того, як воно пройшло без дозволу та вимкнуло морські навігаційні й ідентифікаційні системи. Командувачі ВМС КВІР оприлюднили прямі попередження про те, що будь-яке комерційне судно, яке рухатиметься водним шляхом без дозволу режиму або з деактивованими системами автоматичного відстеження, вважатиметься ворожим, і щодо нього діятимуть рішуче.
Цей інцидент свідчить про продовження тактики режиму щодо перешкоджання світовому комерційному судноплавству через вузьку стратегічну протоку, через яку зазвичай проходить приблизно одна п'ята світового споживання нафти. Встановлюючи морські міни, переслідуючи торговельні судна та намагаючись запровадити незаконні регуляторні норми в міжнародних водах, Тегеран продовжує тримати в заручниках глобальні шляхи постачання, прагнучи прорвати міжнародні контрблокади своїх експортних об'єктів.
Дипломатичні маневри та риторичні протистояння щодо Ізраїлю
На дипломатичному рівні режим дотримувався подвійної лінії, поєднуючи умовні пропозиції з войовничою риторикою. Виступаючи на міжнародній зустрічі в Багдаді, міністр закордонних справ Аббас Арагчі заявив, що Тегеран через катарське посередництво передав конкретний семиденний план дій для відновлення руху через Ормузьку протоку. Однак Арагчі пов'язав будь-яке відновлення безпеки мореплавства з негайним припиненням військового тиску та економічних блокад з боку США, наполягаючи, що безпечний прохід неможливий, доки режим перебуває під постійним стримуванням.
Водночас Арагчі виступив із ворожими заявами на адресу прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу після того, як президент Дональд Трамп відкрито підтримав переобрання Нетаньягу напередодні виборів до Кнесету. У соціальних мережах Арагчі звинуватив ізраїльського прем'єра в підштовхуванні Вашингтона до конфлікту й застеріг, що в Тегерана також є незавершена справа. У Єрусалимі Нетаньягу повторив, що стратегічним пріоритетом Ізраїлю залишається усунення екзистенційної загрози, яку становить Ісламська Республіка, і забезпечення повалення правлячого клерикального апарату, попередивши, що режим неминуче відновить спроби створити ядерну зброю, якщо його не зупинити. У Вашингтоні віцепрезидент США Джей Ді Венс підтвердив, що Сполучені Штати вимагають довгострокових зобов'язань із можливістю перевірки, які гарантують, що режим не зможе відновити зруйновану ядерну інфраструктуру та потужності зі збагачення.
Операції проксі-сил: транскордонні обстріли хуситів та регіональні наслідки
Регіональний апарат проксі-сил Тегерана продовжував активні транскордонні операції під керівництвом єменських хуситів. У неділю сили хуситів випустили снаряд по житловому кварталу в південному прикордонному саудівському місті Наджран, унаслідок чого було поранено шістьох цивільних осіб, а осколки пошкодили три будинки та кілька транспортних засобів. У тому ж прикордонному районі розбився військовий гелікоптер AH-6i Саудівської Аравії, загинули обидва члени екіпажу; хоча представники коаліції пояснили катастрофу технічною несправністю, військові речники хуситів заявили, що збили повітряне судно.
Посилення транскордонних атак змусило адміністрацію в Ер-Ріяді з міркувань безпеки перевести всіх офісних співробітників культового 99-поверхового хмарочоса Kingdom Centre на дистанційну роботу. Реагуючи на сплеск агресії з боку проксі-сил, президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі в неділю скликав термінове засідання Ради національної оборони Єгипту, пообіцявши всі необхідні та можливі форми військової підтримки для захисту території Саудівської Аравії, а також призначив невідкладні парламентські обговорення для схвалення оборонної допомоги.
Заяви про обхід санкцій та поглиблення зв'язків із Росією
Зіткнувшись із всеосяжними економічними санкціями, спрямованими на перекриття джерел прибутку, режим намагався продемонструвати фінансову стабільність. Іранські державні ЗМІ стверджували, що щоденний видобуток сирої нафти у вересні досяг 3,715 мільйона барелів на добу, заявляючи, що енергетична інфраструктура витримала удари коаліції. Одночасно Тегеран оголосив, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров прибуде до столиці в понеділок для консультацій на високому рівні з метою просування двосторонніх безпекових угод і поглиблення стратегічної координації, що вказує на дедалі більшу залежність режиму від Москви на тлі міжнародної ізоляції.