Позування режиму та асиметричні військово-морські погрози
Дипломатичне маневрування та ескалаційне позування зійшлися 28 жовтня, коли Тегеран вступив у суперечку з регіональними посередниками та західними державами щодо траєкторії військових дій. Посередники з Катару представили структурований семиденний план деескалації, спрямований на запровадження взаємних заходів зі зміцнення довіри та призупинення бойових дій у всьому регіоні. Представники режиму негайно відкинули ключові елементи пропозиції, назвавши їх неадекватними та неприйнятними, хоча міністр закордонних справ Аббас Арагчі публічно стверджував, що Тегеран триматиме дипломатичні канали відкритими, забезпечуючи водночас повну бойову готовність збройних сил режиму.
Одночасно режим посилив свої асиметричні погрози міжнародній інфраструктурі. Командири Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) заявили про намір атакувати сім життєво важливих підводних кабелів зв'язку та передачі даних, які перетинають Затоку та Ормузьку протоку, у разі нових ударів з боку Заходу чи Ізраїлю. Тегеран також вдався до інформаційної війни, поширюючи заяви про те, що комерційні судна підриваються на морських мінах у цьому водному шляху. Центральне командування США рішуче відкинуло ці повідомлення як навмисні вигадки, підтвердивши, що міжнародні судноплавні шляхи через Ормузьку протоку повністю очищені від мін і продовжують безпечно функціонувати під наглядом військово-морських сил союзників.
Напруженість зросла ще більше на тлі повідомлень про те, що Вашингтон попередив арабських союзників у Затоці готуватися до ймовірної короткої, інтенсивної військової кампанії проти режиму після майбутніх проміжних виборів у Сполучених Штатах. На тлі загострення протистояння віцепрезидент Джей Ді Венс зв'язався безпосередньо з секретарем Вищої ради національної безпеки режиму Мохсеном Резаї, вивчаючи шляхи відновлення всеосяжних переговорів, хоча президент Дональд Трамп уточнив, що початкові контакти стосувалися поставок гуманітарних і медичних вантажів, підкресливши при цьому, що режим зіткнеться з каральними військовими ударами, якщо дипломатичні кроки зазнають невдачі.
Глухий кут ядерної верифікації
На ядерному фронті Міжнародне агентство з атомної енергії надало офіційні оцінки щодо об'єктів в Ірані, які раніше ставали цілями під час бойових дій. Генеральний директор Рафаель Гроссі підтвердив, що міжнародні інспектори не зафіксували жодної діяльності з відновлення чи ремонту на підземних об'єктах збагачення у Фордо, Натанзі чи Ісфахані. Проте Гроссі застеріг, що супутникове спостереження не може замінити доступ на місця, наголосивши, що режим продовжує порушувати міжнародні зобов'язання, відмовляючи інспекторам у доступі до верифікованих збагачувальних комплексів та об'єкта важкої води в Хондабі. Представники режиму відкинули міжнародний огляд як незаконний, стверджуючи, що дія колишніх багатосторонніх угод остаточно завершилася.
Удари маріонеток по енергетиці Затоки та російські зв'язки
Активність регіональних маріонеток під егідою режиму продовжувала ставити під загрозу морську торгівлю та критичні енергетичні вузли на всьому Аравійському півострові. Базоване в Ємені ополчення хуситів взяло на себе відповідальність за прицільний ракетний удар по нафтопереробному комплексу Рас-Таннура в Саудівській Аравії, що змусило енергетичні ринки підвищити світові котирування нафти: нафта Brent зросла до 115,19 долара за барель, а West Texas Intermediate перевищила 101 долар. Незалежні розвідувальні дані підтвердили, що супутникова мережа Москви систематично надає високоточну орбітальну телеметрію цілевказівки підтримуваним Іраном угрупованням, демонструючи прямий зв'язок із численними ударами, здійсненими по цивільних та промислових об'єктах Затоки.
Економічний зашморг та внутрішній дефіцит енергії
В економічному плані сукупний тягар міжнародного стримування завдає серйозної шкоди оперативному потенціалу режиму та його фінансовим резервам. Міністр фінансів США Скотт Бессент повідомив, що фінансові санкції та морські перехоплення досягли безпрецедентної ефективності, успішно ліквідувавши незаконні морські перевезення нафти режимом і спричинивши скорочення внутрішньої економіки приблизно на 25 відсотків за попередній річний цикл. Ця фінансова блокада серйозно обмежила здатність режиму фінансувати регіональних терористичних ставлеників, зокрема «Хезболлу», ХАМАС та хуситів.
Усередині країни фізичне руйнування переробної інфраструктури на морському газовому родовищі Південний Парс занурило Іран у гострий зимовий енергетичний дефіцит. Влада режиму повідомила про внутрішню нестачу близько 400 мільйонів кубічних метрів природного газу щодня. Перший віцепрезидент Мохаммад Реза Ареф і лідери парламенту доручили державним службовцям перейти на дистанційну роботу, закликали до обов'язкового 10-відсоткового скорочення споживання газу в масштабах країни та попередили громадян про штрафні надбавки до тарифів і неминучі відключення постачання за перевищення суворих лімітів економії.
Судові репресії проти громадянського суспільства
На внутрішньому фронті режим продовжує покладатися на жорсткий судовий примус для придушення внутрішнього інакомислення та культурної незалежності. Революційний трибунал у Тегерані заочно засудив відомого кінорежисера Джафара Панахі до п'яти років і одного місяця ув'язнення, що супроводжується повною конфіскацією його особистих активів, дворічною забороною на виїзд за кордон і забороною на публічні висловлювання. Цей суворий вирок підкреслює рішучість режиму змусити замовкнути громадянське суспільство та придушити будь-який внутрішній спротив в умовах наростаючого зовнішнього тиску.