Тегеран залучає Пекін і Москву задля посилення позицій на переговорах щодо Ормузької протоки
Згідно з незалежними матеріалами Iran International, Тегеран звернувся до Пекіна та Москви, щоб заручитися дипломатичною підтримкою у перемовинах із Вашингтоном стосовно Ормузької протоки. Під час триваючих консультацій за посередництва регіональних гравців, зокрема Катару та Оману, іранські посадовці прагнуть отримати зовнішні гарантії великих держав стосовно того, що Сполучені Штати скасують санкції в обмін на поступки щодо ядерної програми. Посередники розглянули поетапний план — про який уперше повідомило видання Al Hadath, — де кожен технічний крок Ірану в ядерній сфері супроводжуватиметься відповідними кроками США щодо пом'якшення економічних санкцій, при цьому Тегеран пропонує Китаю виступити міжнародним гарантом цієї домовленості.
Основні заяви та дипломатичні реалії Пекіна
Іранські державні медіа намагаються зобразити Пекін як сторону, готову бути посередником у врегулюванні спору. Пов'язане з іранською владою видання Javan Online повідомило, що речник МЗС Китаю заявив про готовність Пекіна працювати над вирішенням суперечностей між Тегераном і Вашингтоном за допомогою діалогу та переговорів. Це відбулося після консультацій на високому рівні в Пекіні, де Алі Багері Кані, заступник секретаря Вищої ради національної безпеки Ірану, зустрівся з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї з проханням розширити дипломатичну роль КНР.
Проте офіційні повідомлення китайської дипломатії свідчать про те, що Пекін передусім керується власними інтересами у сфері морської безпеки, а не прагненням гарантувати виконання вимог Тегерана. За даними МЗС Китаю, Ван Ї наголосив, що саме діалог і переговори є єдиним шляхом уперед, закликавши всі сторони зосередитися на політичному врегулюванні та регіональній стабільності без взяття на себе будь-яких офіційних функцій гаранта. Крім того, Ван провів паралельну зустріч із радником з національної безпеки Саудівської Аравії Мусаїдом аль-Айбаном, підкресливши нагальну необхідність захисту міжнародних судноплавних шляхів та енергетичних постачань. Оскільки Китай значною мірою залежить від постачання сирої нафти через Перську затоку, стратегічним пріоритетом Пекіна є відновлення руху цією водною артерією, а не посилення переговорних важелів Ірану.
Межі російського посередництва та перешкоди на шляху до угоди
Паралельний дипломатичний трек із Москвою також наразився на стратегічні обмеження. Мохсен Резаї, секретар Вищої ради національної безпеки Ірану, провів прямі переговори з президентом Росії Володимиром Путіним щодо розвитку ситуації в регіоні. Хоча Москва раніше висловлювала готовність прийняти на зберігання іранські запаси збагаченого урану задля спрощення технічних домовленостей, а Путін підтримав відновлення комерційного судноплавства паралельно з подальшим скасуванням санкцій, Росія утрималася від схвалення конкретного графіка переговорів, запропонованого Іраном.
Як повідомляє New York Post, Резаї знову підкреслив, що Сполучені Штати повинні повною мірою виконати сім умов Тегерана — зокрема зняти нафтові санкції, розморозити активи та припинити операції ВМС США — до відкриття Ормузької протоки. Вимагаючи зовнішніх гарантій великих держав від Пекіна та Москви перед тим, як піти на будь-які поступки, Тегеран намагається змінити переговорний формат на свою користь. Однак, з огляду на те, що для Китаю і Росії відновлення комерційного морського транзиту важливіше за конфронтацію з Вашингтоном, дипломатичні маневри Ірану стикаються із суттєвими структурними обмеженнями.