Безпека режиму та воєнізована мобілізація
Зіткнувшись із тривалим зовнішнім тиском і підвищеним рівнем регіональної тривоги, режим активізував зусилля з внутрішньої мобілізації, відкривши третій великий військовий навчальний центр у Тегерані та оголосивши кампанію з набору й підготовки одного мільйона добровольців для напіввійськового формування «Басідж». Представники влади режиму наголосили, що загальнонаціональна мобілізація спрямована на посилення підрозділів внутрішньої безпеки та поповнення лав Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). Це внутрішнє розширення відображає зростаючу тривогу в апараті безпеки через потенційні внутрішні заворушення, а також рішучість режиму зберігати ідеологічний та силовий контроль над іранськими населеними пунктами.
Паралельно тривали бойові зіткнення вздовж стратегічних морських коридорів. В Ормузькій протоці збройні сили Сполучених Штатів завдали точкових оборонних ударів по об'єкту протиповітряної оборони та ракетній інфраструктурі на острові Кешм. Операція була спрямована проти позицій, які використовували військово-морські сили КВІР після інцидентів, коли режим запускав зенітні керовані ракети по військових об'єктах США та ставив під загрозу морське судноплавство. Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп підтвердив, що американські війська уважно стежили за будівництвом укріпленого об'єкта ППО протягом кількох місяців, перш ніж ліквідувати його, щойно він став придатним до експлуатації. В інтерв'ю виданню Financial Times президент Трамп зазначив, що Вашингтон не планує негайної ескалації масштабніших військових ударів, зауваживши, що непрямі переговори щодо підземних запасів високозбагаченого урану режиму тривають, тоді як операції з перехоплення на морі продовжують обмежувати економічні доходи режиму.
Стратегічні озброєння та дебати щодо ядерної доктрини
Міжнародні безпекові оцінки значною мірою зосередилися на потенціалі неконвенційної зброї режиму після того, як ізраїльські розвідувальні служби провели брифінги для Вашингтона та регіональних партнерів, попередивши, що Тегеран активно вивчає можливості наступального застосування хімічних боєприпасів. Згідно з повідомленнями, оприлюдненими Breitbart та New York Times, ізраїльська розвідка вказала, що режим досліджує методи інтеграції хімічних боєголовок у системи балістичних ракет, їх розгортання за допомогою безпілотних літальних апаратів або таємне переправлення токсичних пристроїв за кордон через приховані проксі-канали. Хоча розвідувальні агентства США вже давно документують наявність у Тегерана хімічної інфраструктури подвійного призначення та дослідницьких потужностей, американські аналітики не мають єдиної думки щодо того, чи наважаться керівники режиму перейти межу оперативного застосування. Речники режиму офіційно відкинули ці оцінки розвідки, назвавши викриття психологічною операцією.
Водночас дебати всередині режиму щодо його ядерної доктрини суттєво розширилися. Представники духовенства та провладні коментатори по всьому Ірану дедалі частіше виступають за офіційну відмову від давніх богословських указів проти розробки зброї, відкрито закликаючи Тегеран вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Під час п'ятничних проповідей і виступів у державних ЗМІ відомі проповідники оголосили ядерне стримування національним імперативом. Мохсен Резаї, секретар Вищої ради національної безпеки, визнав в ефірі державного телебачення, що керівництво переглядає свою стратегічну позицію, заявивши, що тривають дебати щодо того, чи повинен Тегеран змінити свою довоєнну оборонну доктрину, якщо протистояння не припиниться. Західні аналітики вважають, що скоординована зміна риторики Тегерана має на меті створити дипломатичні важелі впливу на непрямих переговорах, сигналізуючи, що тривале стримування може підштовхнути режим до перетину ядерного порогу.
Фінансування проксі-сил, юридичний тиск і загрози судноплавству
Попри серйозні логістичні труднощі, режим продовжував фінансувати та поповнювати ресурси своєї регіональної терористичної мережі. Дані розвідки, задокументовані Інститутом досліджень тероризму та розвідки імені Аміта, засвідчили, що «Хезболла» отримала десятки мільйонів доларів від Тегерана. Визнана терористична організація спрямувала ці кошти переважно на відновлення децентралізованих структур командування й управління, закупівлю сучасних вибухових сумішей і відновлення внутрішніх ліній виробництва ударних дронів-камікадзе. Наїм Касем, генеральний секретар «Хезболли», відкинув двосторонні рамкові домовленості з Ізраїлем, заявивши, що лише всеосяжний двосторонній меморандум між Тегераном і Вашингтоном може визначити припинення бойових дій.
Незаконна оперативна діяльність «Хезболли» водночас викликала внутрішнє юридичне напруження в Бейруті. Військова прокуратура Лівану висунула офіційні обвинувачення 13 підозрюваним, причетним до інциденту з вантажівкою «Хезболли», що перевозила вибухівку, що змусило терористичну організацію виступити з відкритими погрозами про те, що судове переслідування оперативників спричинить внутрішнє міжконфесійне протистояння. Тим часом триваюче насильство на морі, пов'язане з регіональною агресією Тегерана, призвело до жертв серед цивільного населення в Оманській затоці, де повітряний удар по комерційному судну забрав життя індійського торгового моряка, що підтвердило постійну небезпеку для комерційних судноплавних шляхів.
Економічні санкції та фінансове блокування
Фінансові механізми режиму зазнали значних інституційних втрат у Леванті. Здійснивши важливий регуляторний крок, центральний банк Лівану анулював місцеву банківську ліцензію банку «Садерат Іран» — державної фінансової установи, яка діяла в Бейруті з 1962 року. Аналіз, опублікований Дослідницьким та освітнім центром Alma, підкреслив, що це регуляторне анулювання завдало прямого удару по фундаментальному каналу, який КВІР тривалий час використовував для обходу санкцій і переказу коштів «Хезболлі», хоча паралельні небанківські структури, такі як «Аль-Кард аль-Хасан», усе ще потребують ретельного контролю. Стратегічні оцінки, оприлюднені Інститутом досліджень національної безпеки (INSS), наголошують, що хоча зростаюча економічна ізоляція та тиск на морі суттєво підривають державні доходи режиму, авторитарний апарат зберігає стійкі внутрішні механізми для стримування економічного навантаження та придушення внутрішнього невдоволення.