Мандат та історична неефективність
Тимчасові сили ООН у Лівані (UNIFIL) були вперше розгорнуті на півдні Лівану в 1978 році. Як зазначає Jewish Virtual Library, перед миротворчою місією стояли три головні завдання: припинення збройних вторгнень до Ізраїлю, підтримка легітимного уряду Лівану та гарантування регіонального миру. Після конфлікту 2006 року Резолюція 1701 Ради Безпеки ООН розширила повноваження місії, санкціонувавши залучення до 15 000 військовослужбовців.
Упродовж усього терміну свого розгортання UNIFIL не змогла зупинити бойові дії чи перешкодити збройним угрупованням перетворити південний Ліван на плацдарм для нападів. За даними Jewish Virtual Library, міжнародні миротворці неодноразово безучасно спостерігали, як бойовики створювали колосальні арсенали зброї, що спричиняли повторні спалахи протистояння. Присутність миротворчого контингенту не лише не забезпечила стабільності, а й збіглася в часі з черговими ескалаціями, яким міг би запобігти належним чином виконаний безпековий мандат.
Нездатність виконати Резолюцію 1701
Головне зобов'язання згідно з Резолюцією 1701 — повне роззброєння іррегулярних формувань на південь від річки Літані — так і не було реалізовано. В аналітичному матеріалі, оприлюдненому виданням The Hill, Арсен Островський та Ілан Берман підкреслили, що замість роззброєння «Хезболла» зміцнила власні позиції безпосередньо вздовж кордону з Ізраїлем. За мовчазної згоди ліванського уряду угруповання накопичило арсенал із понад 150 000 високоточних реактивних снарядів, ракет і безпілотників, збудувавши розгалужену систему підземних бункерів і тунелів просто в зоні прямої видимості міжнародних постів.
Скомпрометований нейтралітет і тактичний щит
Як повідомляє The Jerusalem Post, один із колишніх миротворців розповів, що міжнародний контингент опинився в повній залежності від волі «Хезболли». Озброєні бойовики регулярно накладали жорсткі обмеження на маршрути та пересування патрулів, а фіксування порушень Резолюції 1701 практично не призводило до жодних заходів реагування з боку керівництва місії.
Такий стан речей дозволив «Хезболлі» використовувати об'єкти ООН як прикриття для власних військових приготувань. Як зазначають Островський і Берман у The Hill, склади зброї та підземні тунелі бойовиків облаштовувалися буквально за кілька метрів від спостережних постів миротворців. Озброєні загони багаторазово відкривали ракетний та мінометний вогонь по ізраїльських містах і військах із комплексів, розташованих пліч-о-пліч із міжнародними позиціями, зловживаючи сусідством із миротворцями, щоб заблокувати оборонний удар у відповідь. Замість ролі неупередженого гаранта транскордонного миру UNIFIL пасивно споглядала за тим, як озброєні недержавні формування цілковито мілітаризували прикордоння.