Анатомія катастрофічного раптового нападу
Одразу після вторгнення бойовиків під проводом ХАМАС на південь Ізраїлю 7 жовтня 2023 року мережею почала ширитися дезінформація про те, що політичне та військове керівництво Ізраїлю нібито свідомо віддало наказ припинити будь-які дії силам прикордонної безпеки. Прихильники цієї теорії змови стверджували, що кількагодинне зволікання з підкріпленням було сплановане для створення приводу до повномасштабної війни. Насправді ж вичерпні розслідування військових, розсекречені протоколи зв'язку та списки загиблих доводять: такого наказу ніхто ніколи не віддавав. Затримка з прибуттям підкріплення стала результатом фатального прорахунку розвідки, системного тактичного паралічу та навмисного виведення з ладу ізраїльських систем управління силами нападників.
Колапс управління та зв'язку
Швидкий розпад системи прикордонної оборони Ізраїлю став наслідком того, що ХАМАС реалізував ретельно сплановану операцію з інфільтрації, націлену безпосередньо на пункти управління Армії оборони Ізраїлю в перші ж хвилини. За допомогою ударів безпілотників і високоточного снайперського вогню терористи знищили дистанційно керовані вогневі точки, вишки стільникового зв'язку та сенсори спостереження вздовж лінії оборонного загородження. Одночасно важкоозброєні штурмові групи атакували укріплені військові бази, зокрема штаб дивізії «Газа» в Реїмі та військову базу Нахаль-Оз.
Ці удари перерізали зв'язок між передовими позиціями та вищим командуванням. Штаби втратили ситуаційну обізнаність у режимі реального часу, через що командувачі в Тель-Авіві та в Південному командуванні не володіли картиною реального масштабу прориву. Військові на передовій, оператори систем спостереження та цивільні загони швидкого реагування не чекали склавши руки — вони негайно стали до бою зі зброєю, яку мали під рукою. Ізраїльські офіцери, зокрема командир Південної бригади дивізії «Газа» полковник Асаф Хамамі та командир бригади «Нахаль» полковник Джонатан Штайнберг, вступили в прямий бій із нападниками і загинули смертю хоробрих у перші ж години вторгнення.
Стихійна мобілізація в умовах тактичного хаосу
Офіційні розслідування, зокрема детальний звіт ЦАХАЛу про бій у кібуці Беері, оприлюднений у липні 2024 року, свідчать, що бійці не очікували дозволу на вступ у бій. Навпаки, сотні військовослужбовців поза службою, діючі спецпризначенці та поліцейські зорганізувалися самостійно, щойно дізналися про стрілянину та масовані ракетні обстріли, вирушивши на південь на цивільних авто.
Такий децентралізований рух створив величезні затори та безлад на головних транспортних артеріях, як-от на трасі 232, де засідки бойовиків ХАМАС перекрили рух. Ключові висновки офіційних і незалежних звітів наочно показують, як розгорталася перша відповідь:
- Критична сліпота розвідки: напередодні атаки ізраїльська розвідка вважала, що ХАМАС не наважиться на масштабне зіткнення, тому оборонні позиції у святкові вихідні дні юдейських свят мали укомплектованість мирного часу.
- Децентралізовані бої: підрозділам, які прибували, бракувало централізованих завдань через перевантаження регіональних журналів бойових дій, тож їм доводилося ліквідовувати осередки противника самотужки, а не діяти злагодженим фронтом.
- Величезні втрати з перших хвилин: 7 жовтня загинуло понад 300 військових і близько 60 поліцейських — безпрецедентна втрата особового складу сил оборони, яка цілковито спростовує будь-які вигадки про навмисний відступ.
Системні прорахунки, а не державна зрада
Незалежні репортажі та військові розслідування ізраїльських і міжнародних оглядачів, включно з аналізом Reuters та Фонду захисту демократій, довели, що оборонна концепція зазнала краху через те, що вона розраховувалася на локальні спроби проникнення, а не на повноцінне вторгнення тисяч озброєних бойовиків через понад тридцять пробитих проходів. Вигадки про наказ відступити перетворюють трагедію військового прорахунку на шкідливу теорію змови, знецінюючи як задокументований подвиг ізраїльських захисників, так і оперативні реалії асиметричної війни.