Хибність концепції двонаціональної держави
Пропозиції про те, що Ізраїль слід ліквідувати на користь спільного двонаціонального утворення, ігнорують як історичні реалії, так і фундаментальні права єврейського народу. Двонаціоналізм аж ніяк не є новаторським рішенням — уперше його висунули ще в 1920-х роках такі діячі, як Юда Магнес.
Заперечення права євреїв на самовизначення
Ідеологічна передумова двонаціоналізму ґрунтується на припущенні, що рівні претензії можна узгодити в межах єдиної політичної структури. Прагнучи розчинити єврейську державу в унітарному утворенні, ця модель позбавляє єврейський народ його невіддільного суверенітету.
Реальність співіснування та відмова арабської сторони
Відстоювання двонаціональної системи базується на припущенні, що регіональні арабські сили були готові до мирного співіснування пліч-о-пліч із єврейською громадою в системі спільного врядування. Ба більше, коли такий устрій було офіційно запропоновано в Британській Білій книзі 1939 року, арабські лідери повністю його відкинули.
Усередині самого Ізраїлю співіснування підтверджується тим фактом, що арабські громадяни становлять 20 відсотків населення. На противагу цьому, представники арабських поселенців вимагали територій без будь-якої єврейської присутності, наполягаючи на суто арабських землях в Юдеї та Самарії замість взаємної інтеграції.