27 жовтня 2026 року Халед ель-Енані, Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, підписав пресреліз Обсерваторії вбитих журналістів щодо Мохаммеда Абу Дакки, названого фрілансером місцевої газети Al-Hadath, який загинув у Хан-Юнісі 29 липня 2024 року. У заголовку цей випадок віднесено до категорії «Палестина». Ель-Енані засудив це вбивство, закликав до розслідування та процитував резолюцію Ради Безпеки S/RES/2222 (2015) про захист журналістів, працівників ЗМІ та пов'язаного з ними персоналу як цивільних осіб. Він обійняв цю посаду 15 листопада 2025 року. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою. Інструкція Генеральної конференції 1997 року зобов'язує Генерального директора засуджувати насильство проти журналістів. Це пресмандат. Це не суд, не підрозділ планування вогневого ураження і не висновок про те, хто перебував у повітрі чи на землі.
Що насправді не встановлює це формулювання
Формулювання подає загибель від безпілотника як достатньо встановлений факт для засудження Генеральним директором убивства журналіста. «Як повідомляється» — це застереження, а не методологія. Воно не називає ні літального апарата, ні оператора, ні точки прицілювання, і не наводить жодних доказів того, що удар по чоловіку було завдано через його репортерську діяльність. Власна методологія роботи ЮНЕСКО стверджує, що випадки в обсерваторії мають перевірятися за багатьма джерелами на предмет убивства, яке «могло бути пов'язане з роботою журналіста», що пресрелізи публікуються на основі інформації, наявної на той момент, і що досьє «може бути доповнене в разі появи нових доказів». Згадка про місцеве позаштатне співробітництво — це лише рядок про роботу. Вона не є юридичним визнанням того, що загиблий був цивільною особою відповідно до права збройних конфліктів.
Резолюція, яку процитував Ель-Енані, нагадує статтю 79 Додаткового протоколу I: журналісти, які виконують небезпечні місії в зоні бойових дій, захищені як цивільні особи. Цей захист визначається реальною функцією, а не записом у вихідних даних видання. Комбатанти, які беруть участь у воєнних діях, не стають захищеними цивільними особами завдяки підпису під статтею. Засудження з боку ЮНЕСКО — це продукт Обсерваторії. Це не висновок про те, що журналіст був ціллю нападу, і не вирок суду.
Про що промовчав Генеральний директор
Війна, яка дійшла до Хан-Юніса, почалася 7 жовтня 2023 року, коли терористи під проводом ХАМАСу вбили понад 1200 людей і викрали 251. ХАМАС, підтримуваний Іраном ісламістський терористичний режим, керував Газою та використовував цивільний одяг і роботу медіа як прикриття. 8 липня 2026 року, за кілька місяців до цього релізу, організація UN Watch звернулася до того самого Генерального директора, задокументувавши неодноразові заяви ЮНЕСКО, які визначали оперативників ХАМАСу та «Палестинського ісламського джихаду» як журналістів і залишали ці заяви чинними навіть після того, як самі угруповання визнавали цих осіб бойовиками. Виконавчий директор UN Watch Гіллель Ноєр назвав агентство «провідником пропаганди ХАМАСу». 4 жовтня 2026 року, за три тижні до виступу Ель-Енані, ЦАХАЛ опублікував розвіддані про те, що щонайменше 170 працівників ЗМІ, загиблих під час війни в Газі, були членами військових крил ХАМАСу, «Палестинського ісламського джихаду», «Володарів пустелі» та «Комітетів народного опору».
Цей текст від 27 жовтня згадує фрілансера, безпілотник і «Палестину». Він не розглядає події 7 жовтня як початок війни. Він не порушує питання, чи був загиблий комбатантом, який прикривався журналістським посвідченням. Ель-Енані використав фразу про безпілотник «як повідомляється» та згадку про роботу на місцеву газету як заміну реальному розслідуванню цілей удару.