Речення, опубліковане УВКПЛ 26 жовтня 2026 року, подає геноцид як доведений факт, а Франческу Альбанезе — як голос, що його встановив. Вона не є суддею. Вона — Спеціальна доповідачка Ради з прав людини щодо ситуації з правами людини на палестинських територіях, окупованих з 1967 року, чий мандат виписаний виключно для розслідування дій Ізраїлю, а не ХАМАСу, «Палестинського ісламського джихаду» чи інших проксі Ірану. «Незалежний» — це лише напис на бланку. Її посада передбачає розслідування винятково проти Ізраїлю, підзвітне політичному органу, а відтак вона говорить у теперішньому часі так, ніби державний злочин уже було доведено в суді.
Хто виступив насправді
Ця заява була поширена Управлінням Верховного комісара з прав людини, підсумовуючи виступ Альбанезе перед Третім комітетом Генеральної Асамблеї та її доповідь A/81/249 під назвою «Правда під завалами: медіа в часи геноциду». Цей документ є запискою спецдоповідачки, а не судовим рішенням. Вона вже висувала те саме звинувачення у доповіді Раді 2024 року. UN Watch зафіксувала це попереднє звинувачення, коли вона озвучила його в Женеві. Повторення цього слова в новій назві не перетворює її з ангажованого адвоката на суд.
Фонд захисту демократій (Foundation for Defense of Democracies) зазначає, що її посада є «єдиною безстроковою посадою спеціального доповідача», чий мандат «виключно присвячений розслідуванню нібито скоєних ізраїльських злочинів». Ось хто виступив насправді: слідча Ради з прав людини з однобоким порядком денним, рупором якої стала прес-служба УВКПЛ.
Що насправді не означає «уможливили геноцид»
Це формулювання подає доконаний геноцид, якому буцімто сприяла «система» вбивств журналістів, контроль Ізраїлю над інформацією та висвітлення західними медіа, як встановлений факт. Проте юридичні матеріали свідчать про інше. У своєму наказі від 26 січня 2024 року у справі «ПАР проти Ізраїлю» Міжнародний суд ООН прямо зазначив, що на той момент не вирішував, чи порушив Ізраїль Конвенцію про геноцид; це питання розглядатиметься по суті справи; тимчасові заходи не є рішенням по суті. Памфлет спецдоповідачки не може закрити справу, яку Суд залишив відкритою.
Цей підхід є тією самою підміною понять. Доповідь Альбанезе розглядає «журналістів», «працівників ЗМІ» та «медіаперсонал» як взаємозамінні категорії захищеного цивільного населення. Діна Ровнер з UN Watch зазначає, що в документі ізраїльські докази причетності цих осіб до бойових дій називаються «наклепом», тоді як звинувачення в геноциді береться за вихідну тезу, а не як предмет доведення. Потім прес-секретар підніс це замкнене коло як систему, що «уможливила геноцид» і «захистила його від пильної уваги».
Про що змовчала доповідачка
Війна почалася не з медійної теорії. 7 жовтня 2023 року керовані ХАМАСом терористи разом з «Ісламським джихадом» убили понад 1200 осіб і викрали 251 людину, скоївши наймасовіше вбивство євреїв з часів Голокосту, як зазначає ЦАХАЛ. Текст ООН, який стверджує про геноцид через загибель «журналістів», одночасно трактуючи цю різанину як другорядну деталь, є свідомо неповним. Коли сталися зафіксовані нею смерті, сектором Газа все ще керував ісламістський терористичний режим ХАМАСу. Бойовики не стають цивільними від того, що беруть до рук камеру.
За кілька тижнів до виходу прес-релізу ЦАХАЛ опублікував імена, посади та захоплені матеріали щодо щонайменше 170 мешканців Гази, яких у світі видавали за журналістів, але які, за даними армії, були членами військових крил ХАМАСу, «Палестинського ісламського джихаду» та менших терористичних угруповань. Ynetnews повідомило про дані армії: 118 бойовиків у військовому крилі ХАМАСу, 49 — в «Ісламському джихаді». UN Watch повідомляє, що Альбанезе відмовилася розглядати ці матеріали, тоді як самі ХАМАС та «Ісламський джихад» публічно вшановували низку цих осіб як своїх командирів і моджахедів. Вона ж перетворила ці смерті на доказ війни проти «правди».
УВКПЛ взяло памфлет власниці мандата та її виступ у Третьому комітеті й видало їх як заміну судовому вироку.