---
title: "Fact check: Німецькі документи воєнного часу, інженерні креслення та свідчення очевидців доводять, що в Аушвіці функціонували промислові багатокамерні печі та відкриті вогнища, здатні спалювати тисячі тіл щодня, що дозволило знищити понад один мільйон жертв за час існування табору."
description: "Німецькі документи воєнного часу, інженерні креслення та свідчення очевидців доводять, що в Аушвіці функціонували промислові багатокамерні печі та відкриті вогнища, здатні спалювати тисячі тіл щодня, що дозволило знищити понад один мільйон жертв за час існування табору."
url: "https://uk.hasbara.co.il/facts-myths/myth-auschwitz-crematoria-capacity"
type: "fact-check"
locale: "uk"
published: "2026-10-18T09:11:00.000Z"
updated: "2026-11-02T19:08:52.858Z"
categories: ["Historical"]
---

# Fact check: Німецькі документи воєнного часу, інженерні креслення та свідчення очевидців доводять, що в Аушвіці функціонували промислові багатокамерні печі та відкриті вогнища, здатні спалювати тисячі тіл щодня, що дозволило знищити понад один мільйон жертв за час існування табору.

*Німецькі документи воєнного часу, інженерні креслення та свідчення очевидців доводять, що в Аушвіці функціонували промислові багатокамерні печі та відкриті вогнища, здатні спалювати тисячі тіл щодня, що дозволило знищити понад один мільйон жертв за час існування табору.*

## Міф

Заперечувачі Голокосту стверджують, що нацистський геноцид євреїв в Аушвіці був неможливий із логістичного погляду, оскільки кремація понад одного мільйона жертв у печах табору забрала б більше ніж століття.

## Факт

Німецькі документи воєнного часу, інженерні креслення та свідчення очевидців доводять, що в Аушвіці функціонували промислові багатокамерні печі та відкриті вогнища, здатні спалювати тисячі тіл щодня, що дозволило знищити понад один мільйон жертв за час існування табору.

## Помилковість застосування норм цивільної кремації

Один із поширених псевдоаргументів заперечувачів Голокосту полягає в тому, що кремація понад одного мільйона жертв в Аушвіц-Біркенау нібито була технічно неможливою і вимагала б десятиліть або навіть більше ніж століття. Ці твердження ґрунтуються на свідомому викривленні: перенесенні експлуатаційних стандартів і часових нормативів сучасних цивільних крематоріїв на нацистський комбінат промислового знищення людей.

У звичайних цивільних крематоріях правові, культурні та санітарні норми вимагають індивідуального спалювання тіла в труні, що триває від двох до трьох годин. Після цього піч повинна охолонути, аби прах можна було зібрати без сторонніх домішок і передати родині покійного. На противагу цьому, нацистські виконавці не зважали на жодні моральні, правові чи релігійні обмеження. В Аушвіц-Біркенау з тіл знімали одяг і завантажували до однієї муфельної камери одразу кілька трупів — найчастіше поєднуючи виснажені тіла дорослих і дітей. Оскільки печі працювали безперервно день і ніч, накопичений надвисокий жар і горіння підшкірного жиру суттєво прискорювали процес, скорочуючи цикл кремації однієї закладки до 30–45 хвилин за мінімальних витрат палива.

## Промислове проєктування та задокументована продуктивність печей

Кремаційне обладнання в Аушвіц-Біркенау було спеціально розроблене для масового спалювання ерфуртською машинобудівною компанією J.A. Topf & Söhne. У період між 1940 і 1943 роками есесівці звели на території табірного комплексу п'ять крематоріїв: Крематорій I в основному таборі Аушвіца (Stammlager), а також Крематорії II, III, IV і V в Аушвіці II-Біркенау. Загалом у цих будівлях було встановлено 52 муфелі (камери спалювання), зокрема по п'ятнадцять камер у кожному з масштабних підземних комплексів Крематоріїв II і III, і по вісім камер у Крематоріях IV і V.

Реальна продуктивність цих печей зафіксована в автентичних німецьких документах воєнних років. 28 червня 1943 року штурмбанфюрер СС Карл Бішофф, керівник Центрального будівельного управління військ СС в Аушвіці (*Zentralbauleitung der Waffen-SS*), надіслав бригадефюреру СС Гансу Каммлеру до Берліна офіційний звіт із розрахунком потужності табірних крематоріїв. За оцінкою Бішоффа, добова пропускна здатність становила: Крематорій I — 340 тіл, Крематорії II та III — по 1440 тіл кожен, а Крематорії IV та V — по 768 тіл кожен. Отже, загальна офіційна потужність сягала 4756 тіл на добу.

Свідчення вцілілих в'язнів єврейської *зондеркоманди* (Sonderkommando) — людей, яких під загрозою негайної смерті змушували працювати в крематоріях, — цілком підтверджують ці інженерні показники. Член зондеркоманди Генрик Таубер у 1945 році свідчив, що бригади працювали безперервно у дві 12-годинні зміни — вдень і вночі, завантажуючи до трьох-чотирьох тіл в одну камеру, завдяки чому під час інтенсивних операцій спалювали в середньому близько 2500 трупів щодня. Навіть з урахуванням технічного обслуговування та заміни шамотної футерівки димарів, лише самі печі мали технічну здатність кремувати сотні тисяч жертв протягом місяців експлуатації.

## Вогнища просто неба та пікові періоди знищення

Розрахунки заперечувачів спираються на ще одну хибну передумову: нібито останки спалювали виключно всередині цегляних муфелів стаціонарних крематоріїв. Проте щоразу, коли прибуття залізничних ешелонів перевищувало можливості печей або траплялися технічні поломки, табірна адміністрація СС негайно переходила до спалювання тіл у вогнищах та ровах просто неба.

Під час масового винищення близько 430 000 угорських євреїв із травня по липень 1944 року потік приречених у рази перевищив можливості крематоріїв. Табірне керівництво знову відкрило газову камеру «Бункер 2» («білий будиночок») і наказало вирити величезні ями для спалювання за Крематорієм V та в сусідньому лісі. Уцілілий в'язень зондеркоманди Філіп Мюллер описував рови завдовжки від 40 до 50 метрів і завглибшки два метри, обладнані канавками для стоку жиру: цей жир черпаками виливали назад на палаючі тіла для прискорення горіння. Свідок д-р Шарль Зигмунд Бендель на судовому процесі у справі концтабору Берген-Бельзен у 1945 році дав покази, що такі вогнища могли знищувати понад тисячу тіл щогодини.

Ці факти підтверджено беззаперечними фотодокументами: зокрема підпільними знімками, які члени зондеркоманди таємно зробили й передали на волю в серпні 1944 року, а також матеріалами аеророзвідки ВПС армії США 1944 року, на яких чітко зафіксовано клуби густого диму над ровами Біркенау. Завдяки злагодженому поєднанню промислових печей і спалювальних ровів просто неба есесівці повністю спалили рештки понад 1,1 мільйона жертв за весь період функціонування табору.

## Джерела

- [hdot.org](https://www.hdot.org/debunking-denial/ab3-german-documents-ovens/)
- [hdot.org](https://www.hdot.org/debunking-denial/ab4-civilian-ovens-comparison/)
- [hdot.org](https://www.hdot.org/debunking-denial/ab6-open-air-burning/)
- [encyclopedia.ushmm.org](https://encyclopedia.ushmm.org/content/en/article/auschwitz)
- [encyclopedia.ushmm.org](https://encyclopedia.ushmm.org/content/en/article/topf-and-sons-an-ordinary-company)
- [jewishvirtuallibrary.org](https://jewishvirtuallibrary.org/crematoria)